Ежегодная Международная конференция "Сотрудничество для решения проблемы отходов"

Главная страница

Сведения об авторах

ОСНОВНІ КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО РОЗРОБКИ ДБН "РОЗМІЩЕННЯ І ПРОЕКТУВАННЯ ПОЛІГОНІВ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ"

АБРАМОВ І.Б., ЧУНІХІН В.Г.

УкрНДІІНТВ

КАЛИНОВСЬКИЙ С.В.

Мінекоресурсів України

ПЕТУХОВ І.С.

Українська асоціація автопідприємств санітарної очистки



В Українi нараховується бiля 720 полiгонiв та звалищ для захоронення твердих побутових вiдходiв (ТПВ). Бiльша частина з них не вiдповiдає санiтарно-екологiчним вимогам i є небезпечними для навколишнього середовища, що їх оточує. Ця ситуація склалась винятково, т я. на час їх створення не було досконалих нормативних документів (НД) по розміщенню і проектуванню полігонів для складування побутових відходів. Тоді, як відомо, діяли "Инструкция по проектированию и эксплуатации полигонов для твердых бытовых отходов" (Москва,1983) и "Указания по организации и усовершенствованию контролируемых свалок (полигонов) для городов Украины" (Киев, 1980), а також "Санитарные правила устройства и содержания полигонов для твердых бытовых отходов" (Москва, 1983) и "Правила санитарного содержания территорий населенных мест" (СанПиН 42-128-4690-88), яки на той час ще не могли передбачити усі аспекти сучасних вимог по управлінню відходами та розвитку негативних впливів на довкілля. Таким чином, метою розроблення нових Державних будівельних норм (ДБН) є - створити нормативний документ, в якому врахувати набутий досвiд, у тому числi i мiжнародний, i забезпечити нормативне впровадження проектної та будiвничої дiяльностi вiдповiдно сучасним умовам., виконати необхідну гармонізацію та орієнтацію на діючи світові стандарти.

У зв'язку з цим цей документ розроблявся у взаємозв'язку з наступними Законами України: "Про відходи" , "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про екологічну експертизу", "Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення України", "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" та ін., а також нормативними документами ДБН А.2.2-3-97 "Склад, порядок розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва", ДБН А.2.2-1-95 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд.", ДБН 360-92* "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень", ДСанПіН "Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров'я населення" та ін. Крім того були враховані результати науково-технічних і дослідно-конструкторських робіт та досвід проектування полігонів ТПВ ведучих інститутів України. З міжнародних, раніше за всього, Директива Ради Європейського співтовариства 1999/31 "Про полігони твердих побутових відходів", в якій передбачаються принципи екологічно чистого влаштування, експлуатації та рекультивації, що забезпечують обмеження або ліквідацію їх потенційно шкідливих впливів на навколишнє середовище і здоров'я людини.

Зокрема Директивою передбачені загальні вимоги до всіх типів звалищ, головним з яких є урахування місцевих екологічних умов при виборі площадки. Приводяться особливо суворі і докладні вимоги по контролю за забрудненням підземних вод, а також по наявності природного геологічного бар'єра. Геологічний бар'єр визначається з урахуванням геологічних і гідрогеологічних умов території під місцем розташування полігона та в його окрузі.


Там, де товщина природного бар'єра недостатня, вона може бути штучно посилена для забезпечення аналогічних показників захисту навколишнього середовища.
Прийнятий в Україні в 1998 р. закон "Про відходи" визначає правові основи поводження з відходами виробництва і споживання з метою запобігання їхнього шкідливого впливу на здоров'я людей і навколишнє природне середовище, а також залучення відходів у господарський обіг як додаткових джерел сировини. Він регламентує вимоги до об'єктів розміщення відходів, а також до поводження з відходами на території населених пунктів.


У законі "Про санітарно-епідеміологічне благополуччя населення України" серед інших чинників розглянуті санітарно-епідеміологічні вимоги до всіх етапів сфери поводження з відходами, як потенційно небезпечним об'єктом, передбачене проведення державного санепіднагляду і соціально-гігієничного моніторингу.
Таким чином розгляд вищенаведених документів дозволив при розробці НД максимально врахувати вимоги міжнародних нормативних документів у частині, що стосується розміщення і проектування полігонів твердих побутових відходів.
Розроблювальні будівельні норми поширюються на проектування нового будівництва, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення і рекультивацію полігонів твердих побутових відходів (далі - полігонів ТПВ).


Основними розділами ДБН є :
1. Загальні положення - де визначаються цілі, задачі та вимоги до створення полігонів ТПВ.
2. Розміщення полігонів - у якому надаються природні та техногенні умови, за яких відбувається розміщення полігонів ТПВ, та їх вимоги, що повинні враховуватись у проекті.
3. Проектування полігонів - містить перелік складових частин проекту, розрахунок місткості полігона, схему полігона, порядок проектування ділянки складування, господарської зони та інженерних споруджень, санітарно-захисної зони, схеми збору й утилізації біогазу, рекультивації територій закритих полігонів, вимоги до улаштування протифільтраційного екрану й заходи щодо знешкодження фільтрату, а також порядок проведення контролю атмосферного повітря, підземних вод, грунтів, вимоги до дотримання системи моніторингу.


З точки зору загальних положень полігони ТПВ є інженерними природоохоронними спорудами, які призначені для знешкодження і захоронення твердих побутових відходів і повинні забезпечувати надійну їх ізоляцію, епідеміологічну безпеку, екологічну чистоту навколишнього середовища, запобігати розвиткові небезпечних процесів і явищ. Новим елементом цих положень є те, що складуванню на полігонах ТПВ підлягає тільки та частина твердих побутових відходів, що не може бути утилізована; при полігонах ТПВ рекомендується передбачати спеціальний майданчик або сортувальну лінію для вилучення ресурсно-цінних компонентів ТПВ, а також на полігонах ТПВ, де відбувається складування брикетів ТПВ, передбачити майданчик для створення ліній з виробництва брикетів.


При проектуванні полігонів ТПВ повинні бути передбачені:
рішення, що забезпечують експлуатаційну надійність, економічність, мінімальне вилучення земельних і інших природних ресурсів і обов'язкове повернення тимчасово відчужуваних земель для подальшого господарського використання;
розробка на усіх етапах проектування матеріалів оцінки впливу на навколишнє середовище згідно з ДБН А.2.2-1-95 "Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків, споруд. Основні положення проектування";
інженерні заходи, що забезпечують стійкість полігона як споруди, його довговічність і безпеку навколишнього середовища.
Нормативні вимоги до розміщення полігонів ТПВ викладаються в ДБН вперше і включають наступні положення:
- Ділянка для розміщення полігонів ТПВ повинна обиратися за територіальним принципом, відповідно до схеми санітарного очищення міста чи регіону, або проекту районного планування.
- Полігони ТПВ слід розміщати :
на площадках, на яких можливе здійснення заходів і інженерних рішень, що виключають забруднення навколишнього середовища, розвиток небезпечних геологічних процесів чи інших негативних процесів і явищ;
на землях несільськогосподарського призначення чи непридатних для сільського господарства чи погіршеної якості, а також на тих, що не зайняті зеленими насадженнями (особливо лісами 1 групи);
на ділянках, прилеглих до міських територій, якщо вони не включені, відповідно до генерального плану розвитку міста на найближчі 25 років, а також під перспективну забудову;
з урахуванням рози вітрів стосовно житлової забудови, зон відпочинку й інших місць масового перебування населення;
за межами зон можливого впливу на водозабори, поверхневі води, заповідники, курорти тощо;
на ділянках, що характеризуються природною захищеністю підземних вод від забруднення;
на видаленні, не менше :
- 15 км - від аеропортів;
­ 3000 м - від границі курортного міста, відкритих водоймищ господарського призначення, об'єктів, які використовуються у культурно-оздоровчих цілях, заповідників, місць відпочинку перелітних птахів, морського узбережжя;
- 1000 м - від межі міст;
­ 500 м - від житлової та громадської забудови ;
­ 200 м - від сільськогосподарських угідь і від автомобільних та залізничних шляхів загальної мережі.
­ 50 м - від межі лісу і лісопосадок, не призначених для використання в рекреаційних цілях.


Відстані від зазначених вище об'єктів можуть коригуватися за даними моделювання чи розрахунків впливу полігона ТПВ на навколишнє середовище (з обов'язковим погодженням з місцевими органами санітарного та екологічного контролю).


Розміщення полігонів ТПВ не допускається :
на площах залягання корисних копалин і територіях з гірничими виробками без погодження з органами Державного гірського нагляду;
у небезпечних зонах відвалів породи різних шахт чи збагачувальних фабрик;
у зонах активного карсту;
у зонах розвитку зсувів, селевих потоків, снігових лавин, підтоплення й інших небезпечних геологічних процесів, а також на територіях сезонного затоплення;
у заболочених місцях;
у зонах поповнення і виклинцьовування підземних вод;
у водоохоронних зонах;
у зонах формування і використання поверхневих і підземних мінеральних вод;
у зонах санітарної охорони курортів і на територіях зелених зон міст;
у зонах I, II пояса санітарної охорони водозаборів;
на землях, зайнятих чи призначених під зайняття лісами, лісопарками, іншими зеленими насадженнями, що виконують захисні і санітарно-гігієнічні функції і є місцями масового відпочинку населення;
на ділянках, забруднених органічними, радіоактивними й іншими небезпечними відходами, до закінчення термінів, встановлених органами санітарно-епідеміологічної служби.

Розміщення полігонів ТПВ допускається:
- на просадних грунтах за умови повного усунення просадних властивостей грунтів;
- на потенційно підтопляємих територіях за умови спорудження дренажу, улаштуванням гарантованого протифільтраційного екрана в основі і на схилах полігона і знезаражування вод у випадку аварійної ситуації;
- у зоні ІІІ пояса санітарної охорони водозаборів при наявності в них природної захищеності (присутність у літологічному розрізі достатньо потужних і витриманих водотривких порід) , і улаштуванням в чаші полігона надійного протифільтраційного екрана (коефіцієнт фільтрації води менше 10-9 м/с);
- у сейсмічних районах при дотриманні відповідних нормативних вимог СНіП ІІ-7-81 "Строительство в сейсмических районах";
- на ділянках, віддалених від тектонічних розламів і активних зон геодинамічної напруженості, що виявляються за допомогою інженерних вишукувань.


Грунтові води на ділянці розміщення полігонів ТПВ повинні знаходитися на глибині не менше 2 м від його основи.

Надійним протифільтраційним екраном полігонів ТПВ вважається екран, що має відповідно до європейських стандартів, коефіцієнт фільтрації води не більше 10-9 м/с

Полігони ТПВ за особливостями розташування в рельєфі поділяються на :
- рівнинні - розташовані на відносно рівній поверхні з ухилом рельєфу до 5%;
- схилові - розташовані на схилах рельєфу з ухилом місцевості більше 5% ;
- вододільні - розташовані на вододільних просторах;
- ярово-балкові - розташовані в природних зниженнях рельєфу, балках і ярах;
- котловинні чи кар'єрні - розташовані в штучних виїмках, або кар'єрах після видобутку будівельних матеріалів або корисних копалин;
- гірські - розташовані в гірській місцевості;
- змішані.
Згідно з п. 2.3. розміщення полігонів ТПВ в долинах рік забороняється.

У залежності від особливостей розміщення полігонів ТПВ в рельєфі виконуються необхідні комплекси інженерних, екологічних і санітарно-гігієнічних вишукувань, оцінка впливу на навколишнє середовище, застосовуються конструктивні і технологічні проектні рішення, проводиться обґрунтування заходів щодо усунення негативного впливу на навколишнє середовище та розвитку небезпечних геологічних процесів і явищ, а також забезпечення експлуатаційної надійності полігонів ТПВ.

За типом зволоження території, обумовленого як відношення суми річних опадів до випаровування з поверхні суші (Кзв.), і показаних у додатку В, полігони ТПВ відносять до зони :
I - надлишкового зволоження, Кзв. > 1.2;
II - достатнього зволоження, Кзв. 1.0-1.2;
III - нестійкого зволоження, Кзв. 0.75-1.2;
IV - недостатнього зволоження, Кзв. 0.5-0.75;
V - посушливої Кзв. < 0.5.

У залежності від типу зволоження території, на якій розміщаються полігони ТПВ, розраховують об'єм можливого утворення фільтрату, визначають методи боротьби з його накопиченням, розмір секцій полігона ТПВ та накопичувачів фільтрату, тривалість їх наповнення й особливості складу робіт, зазначених у п. 2.8-2.9.

Вибір ділянки розміщення полігона ТПВ має проводитися таким чином, щоб забезпечувалася максимальна висота складування без порушення візуальної домінанти і ландшафтного сприйняття території.

Відведення земельної ділянки під розміщення полігонів ТПВ, складання акта вибору та відведення здійснюються на підставі чинного законодавства і відповідних нормативних документів.

Главная страница

Сведения об авторах


© Независимое агентство экологической информации

Последние изменения внесены 22.04.07