НОРМАТИВНОПРАВОВА БАЗА ТА ПРОБЛЕМИ ПІДПРИЄМСТВ НАФТОГАЗОВОЇ ГАЛУЗІ В СФЕРІ ПОВОДЖЕННЯ З ВІІДХОДАМИ
ЧОЛОВСЬКИЙ І.Г.,ДК
"Укргазвидобування" (Київ)
ФИК І.М., ХОХА Ю.Л. , ТІМЧЕНКО А.М., УкрНДІгаз (Харків)
Інвентаризація, паспортизація, нормування відходів – це ті роботи, які регламентовані законодавством України в сфері поводження з відходами (Закони України "Про охорону навколишнього природного середовища" і "Про відходи" та підзаконні акти – постанови КМУ, накази, інструкції спеціально уповноважених органів тощо).
З іншого боку, поводження з відходами це аспект екологічного впливу на навколишнє середовище, який на сьогодні найбільш підготовлений для можливого впровадження в галузі чи на підприємстві системи управління навколишнім середовищем у відповідності з міжнародними стандартами серії ISO 14000. Тому доцільно застосовувати саме системний підхід у вирішенні проблем, пов'язаних з відходами виробництва і споживання підприємств нафтогазового комплексу, це перш за все такі роботи як:
інвентаризація, виявлення та ідентифікація та паспортизація відходів;
нормування утворення відходів;
постановка на облік об'єктів їх утворення (розробка реєстрових карт об'єкту утворення відходу та ведення реєстрів);
утилізація і видалення відходів;
організація первинного обліку і поточного контролю над утворенням відходів і поводження з ними.
Ці роботи, які виконуються в межах діючих законодавчих і нормативних актів, слід розглядати як послідовні етапи , кожний з яких пов'язаний і обумовлений попереднім. Це ті "блоки", які згодом, якщо виникне потреба, зможуть стати основою для побудови системи управління навколишнім середовищем відповідного рівня.
На замовлення підприємств ДК "Укргазвидобування" (ГПУ "Харківгазвидобування", "Шебелинкагазвидобування", "Львівгазвидобування", Бурового управління "Укрбургаз", Управління з переробки газу і газового конденсату, Геофізичного управління "Укргазпромгеофізика") УкрНДІгаз виконував і виконує ряд робіт у сфері поводження з відходами: проводить інвентаризацію та ідентифікацію відходів виробництва і споживання, розробляє паспорти відходів і реєстрові карти об'єкту утворення відходів, виконує розрахунки нормативів утворення відходів, розробляє журнали первинного обліку і поточного контролю утворення відходів.
Постановою КМУ від 1.11.99 № 2034 затверджено Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів (далі весь час буде йти посилання на цей документ), і першим пунктом цього Порядку декларується, що ці правила єдині. Наскільки це твердження далеке від реального життя, працівникам УкрНДІгазу, які проводили інвентаризацію і паспортизацію відходів, довелося переконатися на власному досвіді. Підприємства ДК "Укргазвидобування" розташовані по всій Україні, тобто відносяться до різних обласних Управлінь з екології та природних ресурсів. Часто промислові об'єкти одного і того ж підприємства розташовані в різних областях. Відсутність координаційних дій з боку Міністерства екології та природних ресурсів України, неоднозначність тлумачення одних і тих пунктів законодавчих та інших документів з питань поводження з відходами призводять до того, що одні і ті ж роботи, виконані для підприємства, розташованого в різних областях (як, наприклад, ГПУ "Шебелинкагазвидобування"), будуть відрізняютися не тільки за формою і за обсягом інформації, але й по суттєвим ознакам.
Ось декілька прикладів, які продемонструють недосконалість нормативно – правової бази в сфері поводження з відходами та необхідність координаційних дій з боку Мінекоресурсів України.
1 Щодо інвентаризації відходів
За постановою КМУ від 1.11.99 № 2034 "Інвентаризація відходів проводиться на загальних методологічних засадах відповідно до Положення про організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні, затвердженого ПКМУ від 03.04.93 №250".
Але ця постанова не чинна (ПКМУ від 28.02.2000 №419).
В Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (чинний від 01.01.2000) в ст.10 "Інвентаризація активів і зобов'язань" мова йде лише про те, що підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань.
Корисна інформація щодо проведення інвентаризації є в "Инструкции о порядке инвентаризации токсичных промышленных отходов, подлежащих использованию, обезвреживанию и захоронению, по состоянию на 30 апреля 1985 г. по форме № 1 – токсичные отходы", затвердженій наказом ЦСУ СРСР від 07.01.85 р. Певна річ, на сьогодні цим документом можна користуватися хіба що як інформативним.
Відсутність єдиного керівного документа призвела до того, що кожне обласне Держуправління екології вирішує це питання по – своєму:
в Харківській області розроблено форму, названу "Інвентаризація і паспортизація відходів";
в Дніпропетровській області розроблено перелік "Обов'язкових вимог до інвентаризації джерел утворення та видів відходів";
в Західних регіонах (Львівська, Івано – Франківська, Волинська області) взагалі не передбачають оформлення матеріалів інвентаризації в будьякій формі;
в Полтавській області матеріали інвентаризації розробляються за додатком В
ДСТУ 219599 Технічний паспорт відходу. Склад, вміст, виклад і правила внесення змін;
в Луганській області матеріали інвентаризації розглядають, але конкретних попередніх вимог щодо оформлення не висувають.
2 Щодо ідентифікації відходів за видами діяльності
В процесі інвентаризації відходи мають бути ідентифіковані, тобто, за ПКМ від 01.11.99 № 2034, "віднесені до певних категорій та класифікаційних груп, виходячи з їх походження, стану, небезпеки для довкілля, здоров'я людини, можливостей утилізації чи знешкодження".
Класифікація відходів проводиться за наступними основними документами:
Жовтий і Зелений перелік відходів, затверджений ПКМУ від 13.07.2000 № 1120;
Категорії відходів, які підлягають регулюванню (додаток 2 до Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого ПКМУ від 13.07.2000 № 1120);
Класифікатор відходів (КВ) ДК 00596;
Класифікатор видів економічної діяльності (КВЕД) ДК 00996;
Инструкция о порядке единовременного учета образования и обезвреживания токсичных отходов по состоянию на 1 июня 1990 г. по форме №2 – токсичные отходы (додаток 1 "Перечень токсичных отходов, подлежащих инвентаризации").
Крім того існують класифікаційні системи обласних масштабів, як наприклад, "Классификатор промышленных отходов для Харьковской области".
Для віднесення відходу до того чи іншого класу, необхідно перш за все визначити вид економічної діяльності, за якої утворилися відходи (за КВЕД), далі фазу та елемент процесу, на яких утворився відхід (за КВ). Але в класифікаторі видів економічної діяльності і, відповідно, в класифікаторі відходів відсутні, як вид економічної діяльності так і пов'язані з ним відходи, які стосуються газопереробного виробництва. Тому відходи виробництва Яблунівського відділення переробки газу і Шебелинського відділення УПГГК можна ідентифікувати як "Відходи видобування нафти сирої та газу природного" або ж "Відходи продуктів нафтоперероблення". Справа в тому, що переробка газу, як вид діяльності, склалася вже після того, як було надано чинності названим класифікаторам. Певна річ, на сьогодні виникла необхідність внести доповнення до класифікаторів, і не тільки за названими позиціями. Можливо, було б доцільно розробити спочатку галузеві класифікатори як видів економічної діяльності так і відходів, на базі яких можна було б доповнювати чи переробляти загальні класифікатори.
Але суперечності і розбіжності можуть виникнути навіть при визначенні самого поняття "відхід". Це стосується, зокрема, супутньо – пластових вод, які неминуче супроводжують процес видобування газу та конденсату. Відхід це чи не відхід?
У відповідності з додатком 2 до Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням до операцій з видалення та утилізації відходів належить "Закачування на глибину (наприклад, вприскування відходів відповідної консистенції у свердловини, соляні куполи природних резервуарів тощо)". В рекомендованому додатку А ДСТУ 391099 Класифікація відходів. Порядок найменування відходів за генетичним принципом і віднесення їх до класифікаційних категорій, як приклад назви відходу, значаться "Води попутні – природні води (водні розчини), які виділяються у процесах видобутку корисних копалин". Кодекс України Про надра в ст. 22 передбачає "Надання надр для захоронення відходів виробництва та інших шкідливих речовин, скидання стічних вод". На підставі цих документів непрямим шляхом можна було б віднести супутньо – пластові води до відходу, оскільки мова йде про "видалення", "захоронення" – ці терміни застосовні саме для відходів.
Але у відповідності з Водним кодексом України (із змінами на 13.06.03) в ст. 72 та 75 мова йде не про захоронення, а саме про повернення супутньо – пластової води нафтогазових родовищ до підземних горизонтів. А оскільки відхід повертатися не може, відхід утилізується, видаляється чи захороняється, супутньо – пластова вода – не відхід.
Та не так просто. Управління екології та природних ресурсів в Полтавській області, погоджується не вважати супутньо – пластові води за відхід тільки в тому випадку, коли буде доведено, що вода повертається саме в той горизонт, звідки була вилучена. І на сьогодні ця суперечка, на жаль, не вирішена.
3 Щодо ідентифікації відходів за класами небезпеки
Клас небезпеки відходу можна визначити інформаційно – аналітичним шляхом за наступними документами:
"Инструкция о порядке единовременного учета образования и обезвреживания токсичных отходов по состоянию на 1 июня 1990 г. по форме №2 – токсичные отходы (додаток 2 "Временный классификатор токсичных промышленных отходов и методические рекомендации по определению класса токсичности промышленных отходов", затверджений Мінздравом СРСР разом з ДКНТ СРСР 13.05.87 № 428687);
ГОСТ 12.1.00776 "Вредные вещества. Классификация и общие требования безопасности"
або розрахунковим методом, коли установлений фізико – хімічний склад відходів, у відповідності з ДСанПіН 2.2.7.02999 Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу небезпеки для здоров'я населення.
Але однозначність в визначенні класу небезпеки типових відходів існує тільки в межах області. Законодавцем при будь – яких розбіжностях, як правило, виступає обласне Держуправління екології (буває що й санітарно – епідеміологічна служба). І якщо, наприклад, Держуправління екології в Луганській області визначило клас небезпеки фільтрів масляних відпрацьовані та матеріалів обтиральних забруднених як 2й, їх зовсім не обходить те, що в інших областях ці ж відходи ідуть 3м класом небезпеки. І ніякими розрахунками їх досі переконати не вдалося.
Зате у підприємств, розташованих на території Луганської області (Сєвєродонецький ПВГіК) через це проблеми – де в межах області знайти фірму – посередника, яка б брала на видалення чи утилізацію відходи 2го класу, причому, в невеликих об'ємах.
4 Щодо паспортизації відходів
У відповідності з ПКМУ від 01.11.99 № 2034 "Форми паспортів відходів та інструкції щодо їх ведення розробляються Мінекобезпеки за участю інших заінтересованих центральних органів виконавчої влади і затверджуються ним за погодженням з МОЗ".
На сьогодні існують дві форми паспорту відходу:
ДСТУ 219599 Технічний паспорт відходу. Склад, вміст, виклад і правила внесення змін (чинний від 01.01.2001);
проект Паспорту відходу підприємства, розробленого на замовлення Мінекоресурсів.
Міністерство екології та природних ресурсів, на жаль, не має ніякої позиції в питанні за якою формою проводити паспортизацію, а на місцях (в обласних Держуправліннях екології) воно вирішується по – різному:
для підприємств Харківської області паспорти відходів погоджуються за формою, розробленою Держуправлінням;
для підприємств Західного регіону – за тимчасовою формою;
для підприємств Полтавської області – за ДСТУ 219599;
Держуправління екології Дніпропетровської та Луганської областей паспортів відходів від підприємств не вимагають до остаточного рішення з боку Мінекоресурсів України.
5 Щодо первинного обліку відходів
Згідно постанови КМУ від 1.11.99 № 2034 "Первинний облік відходів ведуть підприємства відповідно до типових форм первинної облікової документації (картки, журнали, анкети) … Типові форми первинної облікової документації про відходи … та інструкції щодо їх заповнення розробляються Мінекобезпеки…"
Оскільки на сьогодні типові форми ще не розроблені, деякі підприємства намагаються обійтись власними силами, розробляючи форми журналів ведення обліку утворення відходів на вимоги обласних Держуправлінь, які, напевне, вже не чекають від Мінекоресурсів довгожданих типових форм.
6 Щодо поводження з відходами
Операції поводження з відходами – регламентуються наступними документами:
Операції з видалення та утилізації відходів (додаток 1 до Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого ПКМУ від 13.07.2000 № 1120);
ДСанПіН 2.2.7.02999 Гігієнічні вимоги щодо поводження з промисловими відходами та визначення класу небезпеки для здоров'я населення;
Постанова КМУ від 01.03.99 № 303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору.
Із цих документів останній – найбільш конкретний. В ньому сказано, що, при відсутності лімітів на розміщення, з підприємства справляється збір в п'ятикратному розмірі як за понадлімітні розміщення, якщо накопичені відходи не видалені з території підприємства протягом поточного кварталу.
Ті організації, які мали справу з підприємствами – посередниками, з якими укладено договори на утилізацію (видалення) відходу, можуть засвідчити, що фірм посередників ця постанова менш за все їх обходить, навіть якщо в договорі обумовлені терміни вивезення відходу після оплати відповідних послуг.
Фірми – посередники не підпорядковані обласним Держуправлінням екології, їх не хвилюють проблеми підприємств щодо термінів видалення відходів, крім того, малими обсягами відходів їх не зацікавиш. Це та проблема, яку необхідно вирішувати з позицій того рівня, який видає фірмам свідоцтва чи ліцензії на виконання відповідних робіт. Без суттєвих важелів впливу, конструктивної роботи з фірмами не може бути.
Крім того, в плані поводження з відходами, є проблеми, які потребують вирішення на галузевому рівні. Мова йде про відходи, які містять вуглеводні:
відходи основного виробництва переробних підприємств (технологічного цеху стабілізації конденсату та Шебелинського відділення УПГГК). В резервуарах – відстійниках на територіях цих підприємств накопичено сотні тон нафтошламів та осадів;
відхід, який утворюється при експлуатації автотранспорту – масла і мастила моторні відпрацьовані.
Проблема утилізація чи видалення цих відходів силами самих підприємств не вирішується. Осади і шлами накопичуються роками, технологія їх переробки на сьогодні відсутня, проблема видалення потребує дуже значних матеріальних затрат, які підприємство не може собі дозволити.
Масла моторні відпрацьовані утилізуються самими підприємствами, незважаючи на відсутність відповідних документів. Необхідно або документально узаконити утилізацію відпрацьованих масел, опрацювавши механізм взяття на баланс як вторсировини, та розробивши інструкції чи методики по застосуванню, або ж вирішити питання з прийманням їх на регенерацію.
Пропозиції:
1 Проблеми, викладені в пп. 1 – 5, виникли через недосконалість нормативно – правової бази в сфері поводження з відходами і для вирішення потребують втручання органу, який координує дії обласних Держуправлінь екології – Міністерства екології і природних ресурсів України.
2 Проблеми поводження з відходами, викладені в п.6, потребують прийняття конкретних рішень з боку ДК "Нафтогаз України".
3 Якщо розглядати роботи по управлінню відходами (інвентаризація, ідентифікація та паспортизація відходів і подальше поводження з ними) з точки зору системного підходу, як частковий випадок впровадження системи управління навколишнім природним середовищем у відповідності з міжнародними стандартами серії ISO 14000, в яких означені роботи є невід'ємними ланками одного ланцюга, в якому виконавці всіх рівнів зацікавлені в кінцевому результаті – тоді є надія, що вищеназвані проблеми будуть усунені, а замість містечковості прийде розуміння, що всі ми, кожний на своєму місці, виконуємо одну роботу – покращення екологічного стану підприємства, галузі, області, України, континенту, планети Земля.
© Независимое
агентство экологической
информации
Последние изменения внесены 22.04.07