ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ В УКРАЇНІ: ПІДСУМКИ І ПЕРСПЕКТИВИ

Виговська Г. П., Міщенко В. С., Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, Київ, Україна

Пройшло десять років після прийняття Закону України «Про відходи». Це є вагомим приводом, щоб підбити підсумки. За цей період у сфері поводження з відходами досягнуто певних позитивних зрушень. Однак гострота відповідних проблем, актуальність їх вирішення лише зросла як загалом по Україні, так і по окремих регіонах.

1. До сьогодні в Україні триває процес прогресуючого накопичення відходів. Обсяг їх щорічного утворення в період з 2000 до 2007 роки за експертними оцінками РВПС України НАНУ становив 650–750 млн т. Домінуючу їх частку становлять породи розкривні супутні, шлами збагачення корисних копалин, металургійні шлаки, золошлакові відходи ТЕС, відходи вуглевидобутку та вуглезбагачення тощо. Охоплені обліком та статистичною звітністю 56 видів відходів як вторинної сировини (форма 14-мтп) склали у 2006 р. 288,7 млн т. Загальний обсяг накопичення відходів в Україні на цей час оцінено в 35 млрд т.

Значну потенційну загрозу становлять небезпечні відходи. Обсяг їх утворення за І–ІІІ класами небезпеки на підприємствах України у 2006 р. складає 2,73 млн т, а накопичення – 20,1 млн т. Через відсутність полігонів для видалення небезпечних відходів у більшості областей України небезпечні відходи зберігають на території підприємств, подекуди відходи видаляють на місця неорганізованого складування.

Однією з найбільш актуальних залишається проблема побутових відходів. Питомі показники їх утворення в середньому складають 220–250 кг/рік на душу населення, а у великих містах досягають 330–380 кг/рік відповідно і мають тенденцію до зростання. Обсяг вивезення твердих побутових відходів (ТПВ) щороку зростає, у 2006 р. він досяг 50,55 млн м³, або 12,6 млн т. ТПВ здебільшого захоронюють на 3 614 сміттєзвалищах і полігонах загальною площею 6 262,9 га, більшість яких перевантажені і не відповідають вимогам екологічної безпеки. У приватному секторі, через відсутність належної системи збирання ТПВ, щорічно утворюються тисячі дрібних стихійних звалищ, які не піддаються достовірному обліку.

2. За період 1998–2007 рр. в Україні практично створено базові складники нормативно-правового забезпечення щодо поводження з відходами. Зокрема це стосується лімітів на утворення й розміщення відходів; державного обліку й паспортизації відходів; реєстрів об’єктів утворення, оброблення й утилізування відходів, реєстрів місць видалення відходів; обліку безхазяйних відходів; трансграничного перевезення відходів; ліцензування діяльності поводження з відходами; переліку окремих видів відходів як вторинної сировини тощо. Разом з тим практична реалізація законодавчих вимог здійснюється досить повільно, цілу низку питань ще неврегульовано. Це перш за все стосується ідентифікування й класифікування відходів, нормування їх утворення, обліку й паспортизування, повного збирання та недопущення знищення і псування відходів, стимулювання використання відходів, зберігання відходів на території підприємств тощо.

До цього слід додати і факти деформації правового поля. Прикладом цього є прийняття змін до ст. 4 Закону України «Про відходи», що дозволили вивести зі сфери його дії багатотоннажні відходи гірничо-металургійного комплексу (прирівняти їх до металобрухту). Те саме стосується Закону «Про хімічні джерела струму», яким зі сфери Закону «Про відходи» виведено відпрацьовані батареї й акумулятори (що суперечить європейській практиці).

3. За період 1998–2007 рр. в Україні виконували три загальнодержавні та цілу низку регіональних та галузевих програм. Їх в середньому профінансовано на 10–20 %. Однак вони забезпечили позитивну динаміку процесу вторинного ресурсокористування, виникнення й розвиток ринку вторинної сировини.

Загальні обсяги використання відходів за період в 1998–2006 рр. збільшилися на 42,5 %, зокрема використання макулатури зросло на 62,5 %, сировини полімерної вторинної — на 69 %, шин зношених — на 26,6 %, шлаків доменних — на 38,6 %, золошлакових відходів ТЕС — на 24,6 % тощо. Водночас обсяги використання відходів залишаються значно нижче реальних можливостей.

Заходи з мінімізування небезпечних відходів шляхом техніко-технологічного реконструювання виробництва, більш повного та комплексного використання сировини не проводили. Не створена також інфраструктура поводження з небезпечними відходами, не побудовано жодного полігону для знешкодження та захоронення небезпечних відходів.

Проведений Рахунковою палатою України аудит засвідчив, що Загальнодержавна програма поводження з токсичними відходами не виконана. Результативні показники Програми не досягнуті. Із 51 заходу Програми на 2000–2005 рр. виконано 3, а реалізація ще трьох залишилася незавершеною. Практично ніхто з виконавців, включаючи Мінприроди України, не забезпечив її реалізації.

Комплекс робіт зі збирання, транспортування та переробляння побутових відходів промисловими методами виконують вкрай повільно.

4. Основними проблемами у сфері поводження з відходами залишаються:

• значні обсяги утворення відходів через сировинну орієнтацію економіки й переважання застарілих технологій основних виробництв;

• прогресуючий характер накопичення відходів і посилення їх негативного впливу на довкілля і здоров’я людей;

• нерозвиненість чи практична відсутність інфраструктури знешкодження та захоронення небезпечних відходів;

• проблематичність виділення земель під розміщення побутових відходів;

• недостатньо налагоджений облік відходів та моніторинг їх потоків, невизначеність щодо їх ідентифікування і класифікування;

• повільне впровадження сучасних методів переробляння та утилізування відходів;

• недосконалість законодавчої та нормативно-методичної бази щодо поводження з відходами;

• відсутність механізму акумуляції коштів як на центральному, так і регіональному рівні для фінансування інфраструктури поводження з відходами;

• недостатність дієвих економічних важелів залучення відходів у господарський обіг та відповідної державної підтримки;

• відсутність мотивації щодо залучення у цю сферу приватного капіталу.

5. Масштабність та багатоплановість проблеми відходів виключає локальне чи фрагментарне її вирішення. В Україні має бути започатковано формування нових концептуальних підходів та сучасної ідеології ресурсозбереження. Це стосується скорочення обсягів утворення відходів на стадії виробництва, наприклад, завдяки покращенню технологічних процесів, контролюванню і оцінюванню залучених у виробничий процес природних ресурсів, відповідно продукції і відходів на всіх етапах життєвого циклу. Цикл «сировина – продукція – відходи» має замикатися або їх залученням у повторний виробничий процес, або поверненням відходів у довкілля як стабільних елементів. Такий підхід має створювати передумови раціонального співвідношення залучення у виробництво первинних і вторинних ресурсів. Основною технологічною вимогою має стати застосування «найкращої з доступних технологій», що включає застосування маловідходних технологій, використання менш шкідливих речовин, відновлення та перероблення відходів тощо.

За цих умов на перший план виходить проблема рециклінгу кожного конкретного виду відходів і лише за відсутності економічно доцільних рішень треба шукати шляхи захоронення чи знищення відходів. Під економічно доцільним розуміють рішення, що ґрунтується не на ринковій ціні відходів, а на економічній оцінці всього ланцюга життєвого циклу продукції: від видобутку сировини до виробництва продукції, закінчення терміну експлуатації і далі до утилізування її як відходу.

6. Зважаючи на глобальний для суспільства характер проблеми, наша країна мусить сформувати соціально адекватну систему поводження з відходами та розробити сучасну стратегію поводження з відходами.

Основна мета такої стратегії полягає у визначенні і створенні умов, які б забезпечували запобігання утворенню відходів або/і зменшення утворення, екологічно безпечне їх видалення, заохочували б до максимально можливого використання відходів як вторинної сировини. Ця стратегія має виходити з європейської послідовності пріоритетів:

• максимальне використання всіх можливостей для запобігання утворенню відходів або мінімізації утворення;

• максимально можливе технічно та економічно доцільне використання відходів як вторинної сировини;

• екологічно безпечне захоронення лише тих відходів, яких неможливо уникнути і які не можуть бути утилізовані.

Для реалізування зазначених пріоритетів необхідно впровадити дієві інструменти і механізми регулювання утворення й контролю життєвого циклу відходів, а також підвищити суспільну активність щодо поводження з ними.

Реалізування стратегічних пріоритетів зумовлює виконання конкретних заходів, а також їх організаційного, нормативно-правового, економічного та науково-технічного забезпечення.

7. Пріоритет першого порядку, а саме запобігання утворенню відходів або мінімізування утворення, передбачає розроблення та впровадження інтегрованого підходу до керування ресурсами, зокрема реалізування принципу заміни — тобто, де це можливо, замість природних ресурсів використовувати відходи виробництва і споживання. Такий підхід передбачає:

— технічне переоснащення виробничого комплексу на основі інноваційної моделі технологічного розвитку;

— впровадження економічних важелів замінювання багатовідходних технологій, особливо пов’язаних з небезпечними відходами (оподаткування первинної сировини, екологічні податки на ресурси, відходоємну продукцію та процеси, нормативне регулювання утворення відходів);

— удосконалення організаційних механізмів керування виробничою діяльністю підприємств для того, щоб зменшити утворення відходів;

— посилення відповідальності відходоутворювачів шляхом впровадження фінансової стратегії для самофінансування сектора відходів в контексті встановлення «повної вартості утилізації» та реалізування повною мірою принципу «забруднювач платить», зокрема підвищення нормативів плати за розміщення відходів до рівня, що буде спонукати до скорочення відходів.

Щодо окремих категорій відходів доцільно впровадити авансово-компенсаційну систему платежів, уведення екологічних етикеток тощо.

8. Щоб реалізувати пріоритет другого порядку, а саме для максимально можливого технічно і економічно доцільного використання відходів, необхідно запровадити комплексний підхід та створити екоіндустрію поводження з відходами. Для цього необхідні перш за все: заходи державної підтримки щодо удосконалення організування збирання і переробляння відходів шляхом сприяння створенню підприємств усіх форм власності, що спеціалізуються на збиранні, обробленні і утилізуванні відходів, виготовленні, монтажі та обслуговуванні відповідного устатковання; підтримка приватного бізнесу; обґрунтування конкретних напрямків економічної й інвестиційної політики щодо використання відходів, визначення шляхів розвитку ринку вторинної сировини (наприклад, створення біржі вторинної сировини) тощо.

Одним із аспектів у цьому напрямку є досліджування кон’юнктури ринку щодо сировини та потреб у продукції, що її можна виготовити з відходів, визначення державних і регіональних пріоритетів, на які будуть поширюватися заходи відповідної підтримки, та створення територіально-виробничих комплексів з переробляння відходів у регіональних центрах і координування їх розвитку на рівні територіального утворення. Важливим складником мають стати ресурсооцінювальні роботи та формування переліків відходів як вторинної сировини, які підлягають використанню як вторинні ресурси, та визначення соціально-економічної ефективності їх використання.

Одним із визначальних заходів має стати розроблення й прийняття спеціальних законопроектів, які регулюють діяльність, пов’язану із вторинними ресурсами (рециклінгом матеріалів), тарою й упакуванням, побутовими відходами, і в рамках яких слід передбачити конкретні механізми.

9. Невирішеність питань поводження з небезпечними відходами потребує концентрації зусиль у цьому напрямку. Це стосується створення інфраструктури поводження з небезпечними відходами, налагодження моніторингу за потоками відходів на підставі відповідного інформаційного забезпечення. Залишаються актуальними методичні розробки віднесення відходів до категорії небезпечних (з визначенням відходів, які не є небезпечними, а також інертних та побутових). На їх основі необхідно розробити та узаконити переліки відходів за категоріями небезпечності, виходячи з нового класифікатора, гармонізованого з європейськими стандартами, розробити перелік небезпечних відходів, що підлягають утилізуванню та організованому видаленню в першочерговому порядку, зокрема відпрацьованих мастил, поліхлордифенілів і поліхлортерфенілів, діоксиду титану, осадів стічних вод, а також відходів обладнання та транспортних засобів. Необхідно також встановити вимоги і правила щодо розміщення (зберігання) відходів за категоріями небезпечності та розробити методологію оцінювання ризику для довкілля та здоров’я людей.

10. Остаточне видалення та захоронення відходів, які не можна переробити іншим шляхом, розглядають як останню з альтернатив. У цьому напрямку залишається актуальним будування регіональних полігонів (технологічних цетрів, комплексів) зі знешкодження, утилізування та видаляння відходів, зокрема небезпечних. Необхідні заходи, спрямовані на запобігання негативному впливу на довкілля місць розміщення відходів чи об’єктів видалення протягом усього періоду їх життєвого циклу або максимально можливе зниження цього впливу. Цими заходами мають бути: встановлення відповідних вимог і правил, а також розроблення і проведення процедур ідентифікування та класифікування полігонів, технічне оцінювання наявних полігонів, розроблення планів їх приведення у відповідність вимогам екологічної безпеки та європейським стандартам, зокрема моніторингу та контролю офіційно створених полігонів, процедур прийняття відходів на полігони для захоронення та закриття полігонів.

Як підсумок слід зазначити, що на порядку денному стоїть оновлення та подальший розвиток законодавчого забезпечення, його гармонізування з європейським законодавством, удосконалення нормативно-правового регулювання на підзаконному рівні, розроблення методичного та інформаційного забезпечення, удосконалення організаційно-економічного механізму поводження з відходами; проведення науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт щодо розроблення технологій і обладнання із збирання, сортування, переробляння та утилізування відходів; створення потужностей з використання відходів та виготовлення обладнання для забезпечення збирання, сортування, переробляння та утилізування відходів.

До першочергових кроків на шляху удосконалення нормативно-правового регулювання і програмного забезпечення вирішення проблеми відходів належить схвалення законопроекту «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у сфері поводження з відходами». Законопроект передбачає уточнення термінології, конкретизацію сфери дії Закону України «Про відходи» стосовно побутових відходів, використаної тари й упаковки тощо. Законопроект спрямований на приведення положень Закону України «Про відходи» у відповідність до Рамкової директиви Європейського Союзу 75/442/ЄЕС та Директиви 91/156/ЕС про відходи, зокрема використаної тари (упаковки) згідно з Директивою Європейського Союзу 94/62/ЕС «Про упаковку та відходи упаковки».

Одним із суттєвих доповнень є норма, за якою встановлюють плату не тільки за поточне розміщення відходів, але також і за раніше накопичені їх обсяги залежно від ступеню небезпеки спеціально відведених місць чи об’єктів їх розміщення.

Першочерговим завданням є також розроблення Загальнодержавної програми поводження з небезпечними відходами до 2015 року (на виконання постанови Верховної Ради України від 03.04.2007 р. № 854).

WASTE MANAGEMENT IN UKRAINE: RESULTS AND PROSPECTS

Vigovska H. P., Mishchenko V. S., Council for Productive Forces Study,
National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine

The paper describes the current situation in waste management and highlights the developments achieved over the past 10 years. The focus is placed upon the basic problems that remain to be resolved. The paper describes the recommended new conceptual approaches towards the waste management problem, and identifies priority development areas for relevant legislative framework, institutional and economic mechanisms, including the development of industries specialised in waste recycling and hazardous waste management infrastructure.

Главная страница

Сведения об авторах

Виговська Ганна Павлівна, канд. техн. наук, пров. наук. співр., Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, бул. Т. Г. Шевченка, 60, к. 1105, Київ, 01032, Україна. Тел. (044) 238-08-22. E-mail
Міщенко Володимир Сергійович, д-р економ. наук, проф., зав. відділом, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, бул. Шевченка, 60, к. 1105, Київ, 01032, Україна. Тел./факс (044) 238-08-22. E-mail

Последние изменения внесены 22.09.08