Конвенція
про боротьбу з небезпекою, спричинюваною
канцерогенними речовинами й агентами у
виробничих умовах, та заходи профілактики
N 139 (укр/рос)
{ Конвенцію ратифіковано Законом N 1956-VI ) від 10.03.2010 }
Генеральна конференція Міжнародної організації праці,
будучи скликаною в Женеві Адміністративною радою Міжнародного бюро
праці та зібравшися 5 червня 1974 року на свою п'ятдесят дев'яту сесію;
відзначаючи положення Конвенції та Рекомендації 1960 року про
захист від радіації , а також Конвенції та Рекомендації 1971 року про
бензол;
уважаючи, що бажано встановити міжнародні норми, які стосуються
захисту від канцерогенних речовин чи агентів,
беручи до уваги відповідну діяльність інших міжнародних
організацій, зокрема Всесвітньої організації охорони здоров'я та
Міжнародного агентства з вивчення раку, з якими співробітничає
Міжнародна організація праці,
ухваливши рішення прийняти низку пропозицій стосовно боротьби з
небезпекою, спричинюваною канцерогенними речовинами й агентами у
виробничих умовах, та заходів профілактики, що є п'ятим пунктом порядку
денного сесії,
вирішивши надати цим пропозиціям форми міжнародної конвенції,
ухвалює 24 червня 1974 року наведену нижче Конвенцію, на яку можна
послатись як на Конвенцію 1974 року про професійні ракові захворювання.
Стаття 1
1. Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію, періодично визначає
канцерогенні речовини й агенти, піддавання впливові яких у ході роботи є
забороненим або підлягає затвердженню чи контролеві а також ті
канцерогенні речовини й агенти, до яких застосовуються інші положення
цієї Конвенції.
2. Винятки із заборони можуть допускатися лише шляхом видачі
сертифіката із зазначенням у кожному окремому випадку умов, яких
необхідно дотримуватися.
3. Під час визначень, зазначених пунктом 1 цієї статті, беруться до
уваги останні дані, що містяться у зведеннях правил або в посібниках,
які може розробляти Міжнародне бюро праці, а також інформація від інших
компетентних органів.
Стаття 2
1. Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію, уживає всіх заходів
для заміни канцерогенних речовин та агентів, впливові яких працівники
можуть піддаватися в ході своєї роботи, неканцерогенними речовинами чи
агентами або менш шкідливими речовинами чи агентами; під час вибору
інших речовин чи агентів ураховуються їхні канцерогенні, токсичні та
інші властивості.
2. Чисельність працівників, які піддаються впливові канцерогенних
речовин чи агентів, а також тривалість і ступінь такого впливу необхідно
скорочувати до мінімуму, який відповідає вимогам безпеки. Стаття 3
Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію, приписує заходи яких
необхідно вживати для захисту працівників від ризиків впливу
канцерогенних речовин чи агентів, а також забезпечує створення
відповідної системи реєстрації.
Стаття 4
Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію, уживає заходів для
забезпечення працівників, які піддавалися, піддаються або можуть бути
піддані впливові канцерогенних речовин чи агентів, усією доступною
інформацією про пов'язані із цим небезпеками та заходи, яких необхідно
вживати.
Стаття 5
Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію, уживає заходів для
забезпечення проходження працівниками таких медичних оглядів чи
біологічних або інших аналізів чи досліджень під час трудової діяльності
й після неї, які є необхідними для оцінки ступеня впливу та контролю за
станом їхнього здоров'я у зв'язку із шкідливими чинниками.
Стаття 6
Кожний член, який ратифікує цю Конвенцію:
a) за допомогою національних нормативно-правових актів або за
допомогою будь-якого іншого методу, який є сумісним з національною
практикою та умовами, і після консультації із заінтересованими найбільш
представницькими організаціями роботодавців та працівників, уживає таких
заходів, які можуть бути необхідними для виконання положень цієї
Конвенції;
b) відповідно до національної практики визначає осіб чи органи
відповідальні за дотримання положень цієї Конвенції;
c) для контролю за застосуванням положень цієї Конвенції
зобов'язується забезпечити відповідними інспекційними службами або бути
впевненим, що відповідна інспекція здійснюється.
Стаття 7
Офіційні грамоти про ратифікацію цієї Конвенції надсилаються
Генеральному директору Міжнародного бюро праці для реєстрації.
Стаття 8
1. Ця Конвенція має обов'язкову силу тільки для тих членів
Міжнародної організації праці, ратифікаційні грамоти яких зареєстрував
Генеральний директор.
2. Вона набирає чинності через дванадцять місяців від дати
реєстрації Генеральним директором ратифікаційних грамот двох членів.
3. Надалі ця Конвенція набуває чинності для кожного члена через
дванадцять місяців від дати реєстрації його про ратифікацію.
Стаття 9
1. Кожний член, який ратифікував цю Конвенцію, може денонсувати її
після закінчення десяти років з дати, коли Конвенція вперше набирає
чинності, за допомогою акта, надісланого Генеральному директору
Міжнародного бюро праці для реєстрації. Така денонсація не набирає
чинності доти, доки не мине рік після дати реєстрації акта про
денонсацію.
2. Кожний член, який ратифікував цю Конвенцію та який протягом
року, що настає після закінчення десятирічного періоду, зазначеного в
попередньому пункті, не здійснює права денонсації, передбаченого в цій
статті, буде зобов'язаним на наступний десятирічний період і в
подальшому може денонсувати цю Конвенцію після закінчення кожного
десятирічного періоду відповідно до умов, передбачених у цій статті.
Стаття 10
1. Генеральний директор Міжнародного бюро праці повідомляє всім
членам Міжнародної організації праці про реєстрацію всіх ратифікаційних
грамот й актів про денонсацію, надісланих йому членами Організації.
2. Повідомляючи членам Організації про реєстрацію отриманої ним
другої ратифікаційної грамоти, Генеральний директор звертає увагу членів
Організації на дату набрання чинності цією Конвенцією. Стаття 11
Генеральний директор Міжнародного бюро праці надсилає Генеральному
секретарю Організації Об'єднаних Націй для реєстрації відповідно до
статті 102 Статуту Організації Об'єднаних Націй усі відомості про
всі ратифікаційні грамоти й акти про денонсацію, зареєстровані ним
згідно з положеннями попередніх статей.
Стаття 12
Адміністративна рада Міжнародного бюро праці у випадках, коли вона
вважає це необхідним, надає Генеральній конференції доповідь про
застосування цієї Конвенції та розглядає доцільність унесення до порядку
денного Конференції питання про цілковитий або частковий перегляд.
Стаття 13
1. Якщо Конференція ухвалить нову конвенцію, за допомогою якої
здійснено цілковитий або частковий перегляд цієї Конвенції, і якщо в
новій конвенції не передбачено іншого, то:
a) ратифікація членом нової, конвенції,за допомогою якої здійснено
перегляд " ipso jure" спричиняє, незалежно від положень викладеної вище
статті 9, негайну денонсацію цієї Конвенції за умови набрання чинності
новою конвенцією, за допомогою якої здійснено перегляд;
b) з дня набрання чинності новою конвенцією, за допомогою якої
здійснено перегляд, ця Конвенція перестає бути відкритою для ратифікації
членами .
2. Ця Конвенція в будь-якому разі залишається чинною в теперішній
формі й з теперішнім змістом для тих членів, які ратифікували її, але не
ратифікували конвенції, за допомогою якої здійснено перегляд. Стаття 14
Англо- та франкомовна редакції тексту цієї Конвенції мають однакову
силу.
Конвенция
о борьбе с опасностью, вызываемой канцерогенными
веществами и агентами в производственных условиях
и мерах профилактики
N 139
Генеральная Конференция Международной Организации Труда,
созванная в Женеве Административным Советом Международного Бюро
Труда и собравшаяся 5 июня 1974 года на свою пятьдесят девятую сессию,
принимая во внимание положения Конвенции и Рекомендации 1960
года о защите от радиации и Конвенции и Рекомендации 1971 года о бензоле,
считая, что желательно установить международные нормы, касающиеся
защиты от канцерогенных веществ или агентов,
принимая во внимание соответствующую деятельность других
международных организаций, и в особенности Всемирной Организации
Здравоохранения и Международного агентства по изучению рака, с которыми
сотрудничает Международная Организация Труда,
постановив принять ряд предложений о борьбе с опасностью,
вызываемой канцерогенными веществами и агентами в производственных
условиях, и мерах профилактики, что является пятым пунктом повестки дня
сессии,
решив придать этим предложениям форму международной конвенции,
принимает сего двадцать четвертого дня июня месяца тысяча девятьсот
семьдесят четвертого года нижеследующую Конвенцию, которая может
именоваться Конвенцией 1974 года о профессиональных раковых заболеваниях:
Статья 1
1. Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию,
периодически определяет канцерогенные вещества и агенты, подвергать
воздействию которых на производстве запрещено или допускается только с
разрешения или под контролем или которые подпадают по действие других
положений настоящей Конвенции.
2. Исключения из запрета могут допускаться только путем выдачи
сертификата, указывая в каждом отдельном случае необходимые условия.
3. При определении канцерогенных веществ и агентов в соответствии с
пунктом 1 настоящей статьи, принимаются во внимание последние данные,
содержащиеся в сводах практических правил или руководствах, которые
могут разрабатываться Международным Бюро Труда, а также информация,
поступающая от других компетентных органов.
Статья 2
1. Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию,
принимает все меры для замены канцерогенных веществ и агентов,
воздействию которых трудящиеся могут подвергаться в ходе своей работы,
неканцерогенными веществами или агентами или менее вредными веществами
или агентами; при выборе других веществ или агентов учитываются их
канцерогенные, токсические и другие свойства.
2. Число трудящихся, подвергающихся воздействию канцерогенных
веществ или агентов, а также продолжительность и степень такого
воздействия сокращаются до минимума, отвечающего требованиям
безопасности.
Статья 3
Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию,
предписывает меры по защите трудящихся от воздействия канцерогенных
веществ или агентов и обеспечивает создание соответствующей системы
регистрации.
Статья 4
Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию,
принимает меры к тому, чтобы трудящиеся, которые подвергались
подвергаются или могут подвергаться воздействию канцерогенных веществ и
агентов, были обеспечены всей имеющейся информацией о связанных с этим
опасностях и мерах, которые должны приниматься.
Статья 5
Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию,
принимает меры по обеспечению того, чтобы трудящиеся проходили такие
медицинские обследования или биологические или другие анализы или
исследования в период работы и после него, которые необходимы для оценки
степени воздействия и контроля за состоянием их здоровья в отношении
профессиональных заболеваний.
Статья 6
Каждый Член Организации, ратифицирующий настоящую Конвенцию,
а) принимает путем национального законодательства или правил или с
помощью любого другого метода, соответствующего национальной практике и
условиям, и по консультации с наиболее представительными
заинтересованными организациями предпринимателей и трудящихся, такие
меры, которые могут потребоваться для осуществления положений настоящей
Конвенции;
b) назначает, в соответствии с национальной практикой, лиц или
органы, на которых лежит обязанность соблюдения положений настоящей
Конвенции;
с) обязуется принять меры для обеспечения соответствующей инспекции
для целей контроля за применением положений настоящей Конвенции или с
тем, чтобы быть уверенным, что соответствующая инспекция осуществляется.
Статья 7
Официальные документы о ратификации настоящей Конвенции
направляются Генеральному Директору Международного Бюро Труда для
регистрации.
Статья 8
1. Настоящая Конвенция связывает только тех Членов Международной
Организации Труда, чьи документы о ратификации зарегистрированы
Генеральным Директором.
2. Она вступает в силу через двенадцать месяцев после того, как
Генеральный Директор зарегистрирует документы о ратификации двух Членов
Организации.
3. Впоследствии настоящая Конвенция вступает в силу в отношении
каждого Члена Организации через двенадцать месяцев после даты
регистрации его документа о ратификации.
Статья 9
1. Любой Член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию,
может по истечении десятилетнего периода с момента ее первоначального
вступления в силу денонсировать ее посредством акта о денонсации,
направленного Генеральному Директору Международного Бюро Труда и
зарегистрированного им. Денонсация вступает в силу через год после
регистрации акта о денонсации.
2. Каждый Член Организации, ратифицировавший настоящую Конвенцию,
который в годичный срок по истечении упомянутого в предыдущем пункте
десятилетнего периода не воспользуется своим правом на денонсацию,
предусмотренным в настоящей статье, будет связан на следующий период в
десять лет и впоследствии сможет денонсировать настоящую Конвенцию по
истечении каждого десятилетнего периода в порядке, установленном в
настоящей статье.
Статья 10
1. Генеральный Директор Международного Бюро Труда извещает всех
Членов Международной Организации Труда о регистрации всех документов о
ратификации и актов о денонсации, полученных им от Членов Организации.
2. Извещая Членов Организации о регистрации полученного им второго
документа о ратификации, Генеральный Директор обращает их внимание на
дату вступления настоящей Конвенции в силу.
Статья 11
Генеральный Директор Международного Бюро Труда направляет
Генеральному Секретарю Организации Объединенных Наций для регистрации в
соответствии со статьей 102 Устава Организации Объединенных Наций
полные сведения относительно всех документов о ратификации и
актов о денонсации, зарегистрированных им в соответствии с положениями
предыдущих статей.
Статья 12
Каждый раз, когда Административный Совет Международного Бюро Труда
считает это необходимым, он представляет генеральной Конференции доклад
о применении настоящей Конвенции и решает, следует ли включать в
повестку дня Конференции вопрос о ее полном или частичном пересмотре.
Статья 13
1. В случае, если Конференция примет новую конвенцию, полностью или
частично пересматривающую настоящую Конвенцию, и если в новой конвенции
не предусмотрено обратное, то:
а) ратификация каким-либо Членом Организации новой,
пересматривающей конвенции влечет за собой автоматически, независимо от
положений статьи 9, немедленную денонсацию настоящей Конвенции при
условии, что новая, пересматривающая конвенция вступила в силу;
b) начиная с даты вступления в силу новой, пересматривающей
конвенции настоящая Конвенция закрыта для ратификации ее Членами
Организации.
2. Настоящая Конвенция остается во всяком случае в силе по форме и
содержанию для тех Членов Организации, которые ратифицировали ее, но не
ратифицировали новую, пересматривающую конвенцию.
Статья 14
Английский и французский тексты настоящей Конвенции имеют
одинаковую силу.
"Конвенции и рекомендации,
принятые МКТ. 1957-1990 гг.,
Женева, 1991". Том 1
|