Качур Д.П.

Главная страница
Сведения об авторах

АСПЕКТИ ЕКОЛОГІЧНОГО СТРАХУВАННЯ СУБ'ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЩО ЗАЙМАЮТЬСЯ ПОВОДЖЕННЯМ З НЕБЕЗПЕЧНИМИ ВІДХОДАМИ

КАЧУР Д. П.

Українська Екологічна Страхова Компанія (Київ)

У новому тисячолітті проблема стану довкілля є однією з найгостріших і найболючіших проблем людства в цілому та нашої країни зокрема. У навколишнє середовище поступає все більше токсичних речовин. Загальносвітова продукція небезпечних відходів у 2002 році перевищила 300 мільйонів тонн. Україна знаходиться на одному з перших місць у світі за кількістю відходів. Щорічно наші підприємства "видають" близько 3 - 3,5 млн тонн відходів І-го, найвищого, класу небезпеки (за євростандартами). Кількість підприємств, на яких фіксуються токсичні відходи, перевищує 2500. На території України вже накопичилося близько 27 мільярдів тонн різних відходів, які займають понад 160 тисяч гектарів землі. Крім того, щорічно з'являються прецеденти ввезення іноземних відходів на територію України. Така кількість відходів сприяє стрімкому розвитку підприємств, які займаються поводженням з відходами. За даними на 2002 рік лише в Київській області їх налічувалось більше 20. Економічна ситуація часто не дозволяє використовувати найкращі відомі технології (Best Available Technique) для переробки, утилізації, видалення та інших операцій поводження з відходами. Техногенна небезпека зумовлена також застарілістю виробничого обладнання, рівень зносу якого наближається до критичного, що призводить до виникнення екологічних проблем, пов'язаних з забрудненням довкілля відходами виробництва. У Київській та деяких інших областях відсутні полігони для зберігання небезпечних відходів, а в тих областях, де ці об'єкти є, вони здебільшого перебувають у аварійному стані або переповнені.

Несприятлива економічна ситуація призводить до зростання ризику настання аварій. Наслідком техногенних аварій, пов'язаних з поводженням із небезпечними відходами, є забруднення ґрунтів, підземних та поверхневих вод, атмосферного повітря, загроза тваринному та рослинному світу. Погіршення стану довкілля тісно пов'язане з погіршенням стану здоров'я мешканців прилеглих населених пунктів. Крім того, виникає велика кількість екстерналій по відношенню до прилеглих промислових об'єктів.

За часи планової економіки, коли усі підприємства належали державі, витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків техногенних аварій, сплачувала держава. Така система стала неефективною в ринкових умовах, де більшість підприємств знаходиться у формі приватної власності. Виникнення аварії на підприємстві може призвести до надзвичайно великих збитків, що вимірюються тисячами, а інколи й мільйонами доларів. Наслідками такої ситуації може стати банкрутство підприємства, і тягар ліквідації аварії ляже на Державний бюджет, що сприятиме виникненню нових екстерналій по відношенню до суб'єктів підприємницької діяльності.

Найбільш ефективним інструментом екологічної політики та гарантій екобезпеки населення є використання ринкових механізмів і, зокрема, системи екологічного страхування - страхування екологічних ризиків та безумовної відповідальності суб'єктів підприємницької діяльності. На сучасному етапі впровадження цієї системи є загальносвітовою тенденцією.

Екологічне страхування включає в себе страхування цивільно-правової відповідальності підприємств за заподіяну шкоду, яка може бути завдана громадянам та юридичним особам внаслідок аварійного забруднення довкілля, спричиненого небезпечною подією (аварією, техногенною катастрофою).

Природоохоронною метою екологічного страхування є покриття ризику аварійного забруднення середовища, обумовленого як діяльністю суб'єкта господарювання, так і іншими об'єктивними чинниками, та створення умов для економічних стимулів запобігання аварійного забруднення довкілля.

Система екологічного страхування в Україні ґрунтується на нормативно-правовій та законодавчій базі. Головними джерелами страхового права є Конституція України, нормативно-правові акти Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів, центральних органів державної влади. Основні з них - Закон України "Про відходи", Закон України "Про перевезення небезпечних вантажів".

Законодавством України передбачено страхування у добровільній та обов'язковій формах. До обов'язкових видів страхування відноситься страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів, страхування відповідальності експортера та особи, яка відповідає за утилізацію (видалення) небезпечних відходів, щодо відшкодування шкоди, яку може бути заподіяно здоров'ю людини, власності та навколишньому природному середовищу під час транскордонного перевезення та утилізації (видалення) небезпечних відходів, страхування цивільної відповідальності за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями. На даний момент на розгляд Верховної Ради подано проекти Закону України "Про екологічну експертизу" та Закону України "Про екологічну безпеку", що покликані докладніше врегулювати питання добровільного та обов'язкового екологічного страхування.

Першою страховою організацією в Україні, що визначила екологічне страхування пріоритетним напрямком свого розвитку, була Українська Екологічна Страхова Компанія (УЕСК). Протягом 3,5 років існування УЕСК її клієнтами стали близько 200 підприємств. До законодавчого врегулювання обов'язкового екологічного страхування УЕСК здійснювала добровільні види страхування, а зараз надає послуги добровільного та обов'язкового страхування.

Розвиток системи екологічного страхування дозволить:

_ сформувати єдину державну систему запобігання аварій, катастроф, надзвичайних ситуацій;

_ створити екологічний страховий фонд для фінансування превентивних та інших заходів, спрямованих на запобігання екологічних аварій і техногенних катастроф та ліквідації їх наслідків;

_ зменшити витрати підприємств по задоволенню претензій третіх осіб у зв'язку із завданим їм збитком;

_ гарантувати виплату відшкодування незалежно від фінансового стану підприємств;

_ виконувати функцію контролю за здійсненням суб'єктами господарювання заходів екобезпеки.

Екологічне страхування на сучасному етапі повинно стати реальним і ефективним механізмом залучення матеріальних ресурсів у діяльність щодо збереження екологічної безпеки населення і географічних територій України.

Основними проблемами для запровадження ефективного екологічного страхування є:

_ низька правова свідомість та низький рівень дотримання законодавства;

_ відсутність постійного моніторингу довкілля, що дало би змогу розрізняти існуюче та додаткове забруднення, яке виникло внаслідок настання аварійної ситуації;

_ низька фінансова спроможність підприємств;

_ відсутність статистики про техногенні аварії, що не дозволяє адекватно оцінити збитки та ризики настання;

_ відсутність обміну інформацією між усіма страховими компаніями на українському ринку;

_практична відсутність взаємодії між державними структурами, науковими та комерційними установами, підприємствами, організаціями.

Співпраця між підприємствами, науковими організаціями, державними установами та страховими компаніями є гарантією мінімізації ризиків негативного впливу на довкілля.

Главная страница
Сведения об авторах

Последние изменения внесены 23.04.07