Michthenko

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОЇ БАЗИ ПОВОДЖЕННЯ З ВІДХОДАМИ В УКРАЇНІ

Міщенко В. С., Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України (м. Київ, Україна )

Створена на цей час нормативно-правова база щодо поводження з відходами включає 12 законодавчих актів, 35 нормативних актів на рівні Кабінету Міністрів та понад 100 інших (адміністративних, економічних, еколого-технічних, програмних) регулятивних актів. У цілому зазначений масив нормативно-правових документів став свідченням систематичної роботи у відповідному напрямку, що поступово наближає вітчизняну нормативну базу до європейських вимог. Але формальна "імплементація", на жаль. поки що знаходиться у значній суперечності з дійсним станом поводження з відходами. Не вирішується головне завдання - створення інфраструктури поводження з небезпечними відходами, головною складовою якої є спеціалізовані полігони і технологічне устаткування по знешкодженню, утилізації та екологобезпечному видаленню відходів.
Щодо нормативного регулювання в цілому та нормативно-правового зокрема, то до найбільш назрілих на даному етапі проблемних питань відносяться, на наш погляд, наступні:
· незадовільний стан первинного обліку небезпечних відходів і їх паспортизації;
· невизначеність засад класифікації, номенклатури небезпечних відходів і застарілість форм їх державного статистичного обліку;
· неврегульованість зберігання небезпечних відходів на території підприємств;
· відсутність порядку віднесення відходів до категорії небезпечних та відповідної методики.
Відсутність форм первинного обліку, невизначеність номенклатури призводять до низької достовірності даних за державною статистичною звітністю, передусім за формою № 1 - токсичні відходи. Цей висновок належить Державній екологічній інспекції за результатами масової перевірки, проведеної у 2002 році. Найбільш незадовільним є саме стан первинного обліку - фіксується відсутність відповідної документації, недоврахування обсягів утворення, перекручення даних, відсутність обліку взагалі. Наслідком є суттєві розбіжності між даними державної статистичної звітності та даними, фактично встановленими під час перевірки. Ліміти, що декларуються підприємствами, перевірити важко. Вони часто завищуються і таким чином занижується обсяг платежів за понадлімітний обсяг, втрачається дієвий контроль з метою впорядкування обліку, а також за здійсненням платежів за розміщення. На цьому фоні довготривала затримка із затвердженням колишнім Мінекоресурсів "Типових методичних положень щодо визначення нормативів утворення відходів" не може викликати розуміння.
Розбіжності у поглядах і неузгодженість позицій Міністерства охорони навколишнього природного середовища та Держкомстату щодо реформування системи обліку відходів гальмують перебудову статистики відходів в Україні, затвердження нового класифікатора, статистичної номенклатури тощо. Загальновизнаною, зокрема, є застарілість форми № 1 - токсичні відходи і необхідність перегляду класифікації, оптимізація статистичної номенклатури та оновлення форм з переходом на категорію небезпечних відходів. Затвердження Жовтого і Зеленого списків небезпечних відходів також зобов'язує до перебудови статистичної номенклатури небезпечних відходів як логічного кроку на шляху наближення до європейських стандартів.
Єдиною офіційно затвердженою в Україні методикою визначення класу небезпечності відходів на підприємствах є розрахункова методика. Вона стосується лише однієї властивості відходів - токсичності - і містить недостатньо даних для ідентифікації ряду відходів. Відповідні підходи важко застосувати зокрема до комунальних (побутових), медичних, сільськогосподарських відходів тощо. Нечіткість та неоднозначність регламенту ідентифікації призводять до значних розбіжностей в оцінках небезпечності відходів та породжує конфліктні ситуації між підприємствами і природоохоронними органами.
У вирішенні завдань ліквідації непридатних пестицидів проблемними залишаються питання власності і відповідальності за об'єкти їх накопичення, а також контролю за належним їх зберіганням. Це призводить до зволікання у вирішенні питання, в результаті чого створена відповідна установка (м. Шостка) не завантажена на повну потужність.
Вихідним етапом на шляху реформування обліку та звітності щодо відходів має стати друга редакція Класифікатора відходів ДК 005-96. В цьому відношенні закономірним є звернення до європейського досвіду, передусім до останньої (2001 р.к) редакції європейського Переліку відходів (List of wastes) і сформованого на його основі переліку небезпечних відходів. Нова редакція ДК 005-96, що гармонізована з Європейським переліком відходів, пройшла перше узгодження, в ході якого висловлена зокрема думка затвердити його як національний перелік відходів.
Щодо зберігання відходів на території підприємств, установ та організацій, то передусім зазначимо, що згідно зі змінами до Закону України "Про відходи" відповідні суб'єкти господарської діяльності відносяться до об'єктів підвищеної небезпеки, з усіма відповідними наслідками. При цьому зберігання має здійснюватись у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У вітчизняній практиці термін "тимчасовості" залишився невизначеним, при цьому "зберігання відходів"" перетворилося в безстрокове розміщення, а відповідні об'єкти фактично перетворилися в "місця видалення", але без відповідного статусу й екологічних обмежень. На першому етапі вирішення цього питання вимагають регламентації строк зберігання небезпечних відходів, умови і порядок його продовження. Зокрема, необхідне визначити строк, за якого "місця зберігання" мають переходити в категорію "місць чи об'єктів видалення" з усіма пов'язаними з цим обмеженнями.
Окремі вимоги мають встановлюватися щодо обліку таких відходів, а також щодо здійснення контролю за умовами зберігання і за станом екологічної безпеки на території підприємств.
Особливого значення набувають економічні аспекти, маючи на увазі, що зберігання відходів на території підприємств саме по собі, а також порушення умов і строків зберігання, його довготривалість повинні супроводжуватись відповідними санкціями, а також/чи певними зобов'язаннями підприємств щодо внесків у цільовий (регіональний, галузевий чи центральний) фонд або ж безпосередньою участю у будівництві полігонів.
Важливою складовою загальної проблеми відходів (у тому числі в нормативно-правовому відношенні), що виходить на передній план у зв'язку з підписанням Україною Стокгольмської конвенції щодо стійких органічних забруднювачів (СОЗ) і підготовкою її ратифікації, стають на наступні 20 років завдання виведення з користування і ліквідації поліхлордифенілвмісних речовин (діелектриків).
Заходи щодо СОЗ при всій їх безумовній пріоритетності, включаючи створення відповідної промислової інфраструктури (по знищенню тощо), не повинні плануватися і розроблятися ізольовано від завдань щодо небезпечних відходів у цілому. Цей підхід демонструє, зокрема, "Загальнодержавна програма поводження з токсичними відходами", вагомою частиною якої є вирішення проблем непридатних пестицидів. Очевидно, знадобиться пролонгація програми, оскільки її базові завдання щодо створення інфраструктури не будуть виконані. Така програма, безумовно, має кореспондуватися з національним планом дій щодо СОЗ чи включати його як складову частину.
З урахуванням зазначеного технологічний потенціал щодо знищення СОЗ має створюватись зі значним запасом резервних потужностей, що в майбутньому чи паралельно будуть спрямовані (використані) на знешкодження інших категорій небезпечних відходів.

PROBLEMS OF WASTES MANAGEMENT REGULATION IN UKRAINE

Michthenko V. S., Council for Productive Forces Study, National Academy of Sciences of the Ukraine, Kyiv, Ukraine

The problems of wastes management regulation in Ukraine are described. These are classification of wastes, identification of hazardous wastes, waste management statistics, wastes accounting and other.

Главная страница
Сведения об авторах