Nazarenko

БАЗА ДАНИХ ТЕХНОГЕННИХ ОБ'ЄКТІВ ДЕРЖАВНОГО КАДАСТРУ РОДОВИЩ ТА ПРОЯВІВ КОРИСНИХ КОПАЛИН ЯК СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ ВІДХОДАМИ

Назаренко М.Д., ДНВП "Геоінформ України", Київ, Україна

Історія вивчення промислових відходів в Україні нараховує майже 40 років. Ініціатором цього наукового напрямку виступила Рада по вивченню продуктивних і виробничих сил України (РВПВС). Її сектором економіки мінеральних ресурсів уперше в 70-х роках минулого століття виконана робота по створенню класифікації промислових відходів. Водночас ставилось питання комплексного використання мінерально-сировинних ресурсів і наводились дані щодо використання деяких видів відходів у будівельній промисловості.
Надалі коло вивчаючих промислові відходи значно розширилось. Над проблемою утворення, використання та утилізації відходів займались або займаються і зараз академічні та галузеві інститути, міністерства, відомства, підприємства. Максимум цих досліджень прийшовся на кінець 80-х та початок 90-х років минулого століття. Але роботи виконувались розрізнено, вирішувались питання відомчого характеру, без загальноприйнятої методики, а основне - це відсутність належної нормативно-правової бази.
На цей час Україна вже займала перше місце в Європі за кількістю накопичених промислових відходів. Загальний їх об'єм складав понад 25 млрд.т і щорічно збільшувався на 1 млрд.т. Відходи видобувної та гірничо-переробної галузі складали 75-80 відсотків усього накопичення. Станом на 01.01.1986 р. в Україні було розвідано 4800 родовищ твердих корисних копалин (без торфу), з яких 2500 розроблялись. Це співвідношення зберігалось до початку 90-х років минулого століття, але тенденція щодо скорочення кількості родовищ, що розробляються, мала місце: 1990 р. - відповідно 4150 і 2060 родовищ, 1995 р. - 4400 і 1930, 2000 р. - 4580 і 1910.
Саме тоді у відвалах, териконах, шламосховищах, відстійниках накопичувались в промислових кількостях дорогоцінні, рідкісні, рідкоземельні та інші метали, енергетичні та будівельні корисні копалини. Напрошується висновок, що зі зменшенням кількості природогенних родовищ, що розроблялись, дефіцит їх компенсуватиметься за рахунок техногенних. Для цього необхідно було започаткувати системне комплексне вивчення техногенних відходів видобувного, гірничо-переробного комплексу та інших галузей національного господарства країни. Це можна було б професійно зробити після загальної паспортизації (каталогізації) всіх техногенних відходів країни з виділенням об'єктів першочергового вивчення пошуково-оцінювальними роботами.
Подібні роботи започаткував в 1991 р. О.Й.Бент у Центральній тематичній експедиції "Держкомгеологія", який дав кадастрову оцінку щодо відходів підприємств по тринадцяти адміністративних областях України та співробітниками ДГП Південукргеологія; в 1991-1995 р.р. С.В.Желіба вивчав відходи підприємств Полтавської області; в 1992-1997 р.р. М.А.Бобир і О.А.Калініченко досліджували відходи, що накопичені підприємствами різних галузей Дніпропетровської області; в 1993-2001 р.р. Л.Г.Москаленко паспортизував відходи промислових підприємств Харківської області та інші.
Ці роботи були виконані в деякій мірі за єдиною методикою кадастрової оцінки техногенних утворень. Дані про те чи інше техногенне утворення каталогувалось за паспортом єдиного взірця. В ньому наводилися наступні дані про об'єкт: назва, місце розташування, найменування відходів, їх якісна характеристика, об'єм, площа зайнятих земель, перспектива використання, споживачі відходів, відпускна ціна тощо.
Поліпшити ситуацію щодо комплексного вивчення промислових відходів мала "Програма використання відходів виробництва і споживання на період до 2005 року" (далі - Програма), що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 р. №668.
Згідно з зазначеною Програмою Радою по вивченню продуктивних сил України спільно з іншими організаціями були розроблені "Методичні рекомендації щодо комплексного вивчення промислових відходів як техногенних родовищ корисних копалин та їх оцінки", введено в дію "Порядок ведення реєстру місць видалення відходів" (Постанова Кабміну України від 3 серпня 1998 р. №1216), "Порядок ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів" (Постанова Кабміну України від 31 серпня 1998 р. №1360), "Порядок ведення державного обліку та паспортизації відходів" (Постанова Кабміну України від 1 листопада 1999 р. №2034) та створені спеціалізовані банки даних техногенних відходів тощо.
Нормативно-правовою підставою вивчення техногенних відходів видобувних та гірничо-переробних та інших підприємств стали Кодекс України про надра (Постанова Верховної Ради України від 27 червня 2004 р. №133/94-ВР) та Закон про відходи (Постанова Верховної Ради України від 05 березня 1998 р. №187/98-ВР). З введенням в дію зазначених Постанов за техногенними утвореннями визначено статус об'єктів загальнодержавного значення.
У ст.5 Кодексу України про надра зазначено: "Усі родовища корисних копалин (у т.ч. й техногенні), з запасами оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ, а всі попередньо оцінені родовища - резерв цього фонду". Таким чином техногенні родовища корисних копалин отримали рівноцінний статус із природогенними. У зв'язку з зазначеним облік їх повинен вестись за методикою природогенних - складатися Державний баланс запасів (далі - ДБЗ) і враховуватися Державним кадастром родовищ та проявів корисних копалин (далі - ДКРП). Гірничо-видобувні підприємства, що розробляють техногенні родовища звітують за формою обліку 8-ГР (техногенні корисні копалини), що затверджена Наказом Мінстату України від 28 серпня 1998 р. №138. Нажаль Державний баланс запасів техногенних корисних копалин ведеться за загальними обліковими формами відповідних корисних копалин. Щодо врахування Державним кадастром техногенних родовищ необхідно було розробити паспорт родовища, структура якого відповідала би паспортам природних родовищ, а інформаційне наповнення акумулювало дані затверджених паспортів відходів підприємства, місць видалення відходів, реєстрових карток об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів тощо. Такий паспорт був розроблений у Державному інформаційному геологічному фонді в 2001 р.
Наказом Міністерства екології та природних ресурсів України № 488 від 24 грудня 2001 р. затверджено "Порядок ведення Державного кадастру родовищ та проявів корисних копалин" згідно з яким паспорти об'єктів кадастрового обліку складаються в автоматизованому режимі за уніфікованими формами у відповідності з певними групами корисних копалин: родовища металічних корисних копалин (форма А), родовища неметалічних корисних копалин (ф. Б), розсипні родовища (ф.В), прояви металічних корисних копалин (ф.Г1), прояви неметалічних корисних копалин (ф. Г2), прояви вугілля (ф. Г3), родовища нафти та газу (ф.Д), родовища вугілля та горючих сланців (ф. Е), родовища гідромінеральної сировини (ф. Ж), родовища торфу і сапропелю (ф. К), техногенні родовища (ф. Л).
Зазначені форми паспортів різні за змістом, але однакові за структурою. Геолого-економічна інформація в паспортах про те чи інше родовище корисних копалин згрупована в розділах: "Загальні відомості", "Вивченість об'єкта", "Геологічна характеристика об'єкта", "Якісна характеристика корисних копалин", "Обсяг, запаси та ресурси корисних копалин", "Умови розробки родовища, товарна продукція, споживачі, довкілля", "Інформаційні джерела про об'єкт", а при необхідності надаватиметься схематична геологічна карта, розріз або схема розташування родовища.
Це дало змогу організувати комп'ютерну систему обліку ДФР, основу якого складають зазначені вище бази даних (далі - БД) Державного кадастру родовищ та проявів корисних копалин та Державного балансу запасів корисних копалин.
Бази даних ДКРП (у т.ч. і база даних техногенних об'єктів) входять до складу локальної інтегрованої галузевої геологічної інформаційної системи (далі ГГІС), котра діє в ДНВП "Геоінформ України". Банк даних ГГІС об'єднує всі існуючі бази даних в ДНВП "Геоінформ України" стосовно вивчення та обліку корисних копалин України ("Баланс", "Кадастр", "Ліцензії", "Геологічна вивченість", "Звіти" тощо). ГГІС функціонує в сучасному програмно-технічному середовищі (локальна комп'ютерна мережа, СУБД ORACLE, ГІС). Функціонування ДКРП у зв'язку з іншими базами даних, що входять до складу ГГІС, викликало потребу максимально уніфікувати інформацію зазначених баз. Для цього розроблена і використовується значна кількість класифікаторів.
Ідентичність структури паспортів родовищ та загальна система класифікації подання інформації дозволяє вилучати необхідні дані щодо певного об'єкта із різних баз даних, що входять до мережі ГГІС і надавати користувачеві комплексний звіт.
Таким чином можна одержати відомості не тільки про техногенні утворення, а і необхідні дані щодо родовища, завдяки розробці якого виникли відходи. Це дає можливість прогнозувати кількість відходів на перспективу по певному регіону або по Україні в цілому, техногенну навантаженість на певну територію та їх екологічні наслідки. Для цього необхідно використати дані розділів "Обсяг, запаси та ресурси корисних копалин" і "Умови розробки родовищ ..." паспортів усіх форм кадастрового обліку, де наведені відомості щодо об'ємів розкривних порід та запасів родовища. Очевидно, що розкривні породи, якщо їх об'єми не затверджені ДКЗ як корисна копалина, являються потенційними техногенними утвореннями. До цього слід додати розраховану кількість відходів, яка має утворитися при розробці певного виду корисної копалини. За подібною методикою такі розрахунки виконав у 1996 р. в "Геоінформ України" Ф.Г.Баклан для розкривних порід по 860 родовищах неметалічних корисних копалин. Встановлено, що загальний об'єм розкривних порід складає 3.2 млрд. м³, з них 425.3 млн. м³можуть використовуватись у різних галузях промисловості після проведення геологорозвідувальних робіт.
Станом на 01.01.2004 року ДФР нараховував 4670 родовищ твердих корисних копалин (без торфу), у т.ч. 1390 родовищ розроблялись. У цьому випадку об'єми тільки розкривних порід родовищ, що розробляються і не розробляються складатимуть відповідно 10-25 млрд.м³. Ці цифри слід доповнити кількістю відходів, які мають утворитися при розробці руд металічних і деяких неметалічних корисних копалин, що складатиме ще не менше 10 млрд. м³.
Отже, вже зараз можна прогнозувати, що в майбутньому техногенне навантаження відходів видобувних та гірничо-переробних підприємств на поверхню України складе близько 50 млрд. м³. Це приведе до вилучення із сівобороту біля 300 тис. га земельних угідь.
Об'єктами обліку БД техногенних утворень являються техногенні родовища, тобто родовища, запаси корисних копалин яких затверджені Державною комісією України по запасах корисних копалин (далі - ДКЗ), а також потенційні техногенні родовища корисних копалин, для яких, у деяких випадках, виконана початкова геолого-економічна оцінка (ГЕО-3) або підраховані ресурси категорій не нижче Р2 . Усі інші техногенні об'єкти, що не увійшли до перших двох груп родовищ, складають допоміжну (не враховуються у ДКРП) БД техногенних утворень або "звалищ". Тобто формуються дві БД техногенних об'єктів: БД родовищ і потенційних родовищ (ф.Л) та БД техногенних утворень ("звалищ") (ф.Л1).
БД техногенних об'єктів станом на 1.06.04 р. нараховує біля 20 родовищ і понад 600 потенційних родовищ, що виникли внаслідок виробничої діяльності підприємств наступних галузей: видобувної, гірничопереробної і металургійної - 545, машинобудівної, станкобудівної - 30, енергетичної - 27, хімічної - 18 та ін., а БД техногенних утворень ("звалищ") нараховує понад 1000 об'єктів.
Наведені дані в ДНВП "Геоінформ України" використані для складання карти техногенних відходів України масштабу 1:1 000 000, а також при побудові пообласних карт корисних копалин масштабу 1:500 000. Зараз є можливість об'єднати ці два напрямки картографування з метою створення прогнозної комплексної карти природогенних та техногенних родовищ корисних копалин. Основою для такої карти мають стати бази даних Державного кадастру, Державного балансу і картографічна база.

Главная страница
Сведения об авторах