ELIMINATION OF RISKS ASSOCIATED WITH OBSOLETE/BANNED PESTICIDE STOCKPILES IN UKRAINE

УСУНЕННЯ РИЗИКУ, ПОВ'ЯЗАНОГО З НАКОПИЧЕНИМИ В УКРАЇНІ НЕПРИДАТНИМИ ТА ЗАБОРОНЕНИМИ ПЕСТИЦИДАМИ

Повякель Л. І., Інститут екогігієни та токсикології імені Л. І. Медведя, Київ, Україна
Крайнов І. П., Міжвідомчий екологічний центр Національної академії наук України, Харків, Україна
Лоханська В. Й., Національний аграрний університет, Київ, Україна

Накопичення непридатних та заборонених пестицидів (НЗП) почалось внаслідок диспропорції між заявленим асортиментом і реальним використанням та в результаті заборони низки пестицидів при виробництві продуктів харчування. Заборона використання не викликала заборони виробництва. Окрім заборонених до використання пестицидів, почалося накопичення пестицидів, що втратили товарні якості внаслідок неправильного зберігання. Особлива небезпека виникла в результаті довготривалого збереження, неодноразового перезатарювання, що супроводжувались утворенням суміші, розсипу, а також токсичних продуктів метаболізму.
Серед НЗП є велика кількість стійких органічних забруднювачів (СОЗ) — ДДТ, гептахлор, мірекс, токсафен, гексахлорбензол.
Більшість складських приміщень, де зберігаються НЗП, прийшла в аварійний стан.
Внаслідок дії природних факторів утворилися такі небезпечні продукти трансформації НЗП, як фосген, хлоровані дибензодіоксини, метилртуть і т. п. При цьому характер токсичної дії може бути системним або загальнотоксичним, нейротоксичним, задушливим, канцерогенним, мутагенним, ембріотоксичним.
При вирішенні проблеми накопичених НЗП треба враховувати декілька аспектів. По-перше, це проблема самих накопичень та споруд, де вони зберігаються; по-друге, — забруднення оточуючого середовища. Незважаючи на те, що ці аспекти пов'язані, їх слід розглядати незалежно один від одного.
Накопичені НЗП можуть бути знешкоджені безпосередньо на місцях їх зберігання або ідентифіковані, перезатарені та вивезені для цього в інші місця. Досвід показує, що безпека поводження з такими відходами істотно підвищується в умовах централізованої переробки.
Вивезення забруднених ґрунтів практично неможливе через високу вартість такої операції.
Оцінюючи різні технології знешкодження НЗП, необхідно виділити:
а) технології попередньої обробки;
б) технології, що дозволяють ізолювати НЗП;
в) технології знешкодження.
Більшість технологій призначено для поводження з конкретними типами хімічних речовин. У випадку НЗП ми маємо не окремі речовини, тому проблема вибору технології поводження ускладнюється.
Захоронення НЗП під землею та довгострокове зберігання на полігонах не гарантують безпеку і є тимчасовими.
З існуючих на сьогоднішній день технологій видалення НЗП офіційно схвалені і прийняті до експлуатації у розвинених країнах:
• високотемпературне спалювання у спеціальних двокамерних печах;
• спалювання у цементних печах.
Ми вважаємо, що знищення НЗП у цементних печах в умовах України найбільш прийнятне, але досвід його впровадження є негативним за соціальними причинами.
Спорудження нових високотемпературних печей потребує значних інвестицій і наштовхується на опір місцевого населення. Те саме стосується й установок газофазної гідрогенізації. Використання цементного виробництва в Україні сьогодні неможливе, і в той же час немає жодної стаціонарної установки високотемпературного спалювання, яка б відповідала вимогам екологічної безпеки.
Багато екологічних організацій виступають проти використання вказаних технологій. Причиною є твердо встановлений факт утворення в ході процесу нових, часто високотоксичних хімічних сполук — побічних продуктів спалювання.
Перша вимога, якій має задовольняти будь-яка технологія знищення НЗП, — ступінь деструкції (СД) має перевищувати 99,99%. СД визначається як різниця між вихідною масою хімікату, що знищується в даному процесі, і масою цього ж хімікату в усіх продуктах процесу (у золі, шлаку, димових газах і т. д.), поділена на вихідну масу. Цей показник значно відрізняється від іншого, який звичайно використовують, — ступеня деструкції та видалення (СДВ). СДВ бере до уваги лише викиди з димових труб і не враховує інші продукти. Установка для спалювання відходів з високоефективною очисткою димових газів може демонструвати високі СДВ навіть у тому випадку, коли СД мала або навіть нульова. Часто ці терміни використовують некоректно. В багатьох публікаціях, присвячених технічним характеристикам будь-якої технології, автори по-
рівнюють завантаження відомої кількості хімікату (наприклад, ДДТ) з його кількістю у відхідних димових газах і отримані результати називають ступенем деструкції, хоча дійсно ці результати є лише показником СДВ.
Процес знешкодження має бути:
— замкнений і виключати будь-яку можливість небезпечних викидів, стійкий до експлуатаційних збоїв та захищений від помилок персоналу;
— здатний переробляти НЗП в будь-яких формах, забруднений пестицидами ґрунт та будівельне сміття, порожню тару.
Нові технології, у тому числі біохімічні, висувають екологічно прийнятну альтернативу традиційним методам. Але в стадії розробки знаходиться мала кількість нових технологій. До деякої міри таке становище пояснюється тим, що у розвинутих країнах є безліч працюючих установок для високотемпературного спалювання, які задовольняють поточні потреби, а також тим, що дослідження не одержують достатньої фінансової підтримки.
У доповіді розглянуто близько 50 методів:
• технології, що пройшли виробничі випробування або близькі до промислового використання — газофазне хімічне відновлення, каталітичне розкладання в присутності основ, окислювання у воді за надкритичних умов, розкладання в плазмі, піроліз, окислювання в розплавах солей, окислювання в содорегенераційних котлах;
• перспективні технології — розмелювання в кульовому млині, процес GeoMelt™, електрохімічне окислювання (процес CerOx), електрохімічне окислювання (процес AEA Silver II), каталітична гідрогенізація.
Окремо розглянуто метод компостування. Це біохімічний процес, що протікає в контрольованих умовах і призначений для перетворення органічних твердих відходів у подібний до гумусу продукт. Процес може бути аеробним і анаеробним. Успішність використання обох процесів залежить від умов, серед яких визначальними є температура, вологість, кислотність середовища (рН), а також склад живильних речовин і наявність підживлення (мінеральних добрив).
Умови компостування варто підбирати, виходячи з типу відходу, що підлягає знешкодженню.
Хлорорганічні сполуки більш схильні до біорозкладання в анаеробних умовах. Анаеробна ферментація приводить до відщеплення хлору навіть від таких високохлорованих сполук, як чотирихлористий вуглець, гексахлоретан і тетрахлоретилен, даючи проміжні продукти, більш сприйнятливі до подальшої аеробної мінералізації. Анаеробні бактерії особливо чутливі до рН середовища; цей показник бажано підтримувати в межах 6—8.
Для гарантованого знешкодження хлорорганічних НЗП потрібне попереднє внесення певних мікроорганізмів (стимуляція). Відзначимо, що найбільш безпечним, універсальним та економічним методом видалення НЗП варто вважати контрольоване стимульоване анаеробне компостування.
На наш погляд, усунути ризик від накопичених НЗП можна за рахунок:
• підвищення ступеня використання (утилізації) НЗП як вторинної сировини;
• перезатарення та тимчасового зберігання в безпечних умовах, що контролюються;
• знешкодження методом капсулювання;
• знищення СОЗ методом термолізу та окислювання у сольовому (лужному) розплаві;
• знищення НЗП методом стимульованого контрольованного компостування.
Безумовно, зберігання НЗП треба розглядати як тимчасовий захід на шляху їх утилізації або знищення.
Необхідно зосередитися на негайному впровадженні системи безпечного поводження з НЗП, яка складається з мережі сортувальних станцій зі складами-накопичувачими для тимчасового зберігання, стаціонарних площадок стимульованої біоконверсії та блочно-модульного комплексу устаткування для знешкодження та знищення НЗП методами капсуляції, піролітичного термолізу та окислювання в розплавах солей.

Povyakel L. I., L. I. Medved Institute of Eco-Hygiene and Toxicology, Kyiv, Ukraine
Krainov I. P., Inter-Departmental Ecological Centre, Kharkiv, Ukraine
Lokhanska V. J., National Agricultural University, Kyiv, Ukraine

We propose a comprehensive and safe technique which includes a network of separating sites and depots for temporary POP storage, stationary stimulated bioconversion sites, and a mobile facility for OP processing and destruction through encapsulation, pyrolitic solvolysis, and electroslag refining in alkaline medium.

Главная страница

Сведения об авторах

Повякель Людмила Іванівна, канд. біол. наук, провід. наук. співр., Інститут екогігієни та токсикологіі ім. Л. І. Медведя, вул. Героїв Оборони, 6, Київ, 03680, Україна. Тел. (044) 258-32-01, тел./факс (044) 526-96-43. E-mail
Крайнов Ігор Павлович, д-р техн. наук, директор, Міжвідомчий екологічний центр НАН України, nров. Театральний, 12, Харків, 61057, Україна. Тел. (057) 372-50-72, тел. моб. (067) 480-75-23. E-mail
Лоханська Вікторія Йосипівна, канд. біол. наук, заст. завідуючого лабораторією, Національний аграрний університет, вул. Полковника Потєхіна, 16, Київ, 03041, Україна. Тел./факс (044) 267-89-54. E-mail

Последние изменения внесены 11.07.07