В європейських країнах ефективне утилізування упаковки забезпечують національні системи поводження з відходами: ARA в Австрії, Duales System Deutschland у Німеччині, Eko-Emballages у Франції та ін. Oсновними методами є рециклінг та спалювання з отриманням електричної і/або теплової енергії. У деяких країнах основний метод - спалювання (Данія, Швеція та Нідерланди), в інших більш поширений рециклінг (Німеччина, Австрія).

В Україні частка відходів упаковки в загальній кількості відходів невпинно зростає, наближаючись до європейського рівня.

Відходи упаковки в Україні підпадають під дію Законів України «Про відходи», «Про металобрухт» (металева упаковка) та деякі інші чинні нормативні документи у цій сфері.

У 1998 р. було засновано державне підприємство «Укртарапереробка» (з 2001 р. воно має назву компанія «Укрекокомресурси»), що мало на державному рівні забезпечити належне функціонування системи збирання, сортування, транспортування, переробляння та утилізування відходів як вторинної сировини. Проте використовуючи адміністративні важелі, компанія «Укрекокомре-сурси» вимагала укладання виключно з нею договорів стосовно надання послуг із поводження з використаною тарою та упаковкою. Taким чином, виникла спроба монополізувати ринок у цій сфері. Належний контроль за діяльністю компанії, зокрема ефективності використання коштів, не здійснюється.

У лютому 2008 р. проходив погодження проект постанови Кабінету міністрів України щодо удосконалення системи поводження з відходами, в якому зокрема передбачалося створення у складі Мінжитлокомунгоспу Агентства з питань поводження з відходами як урядового органу (на базі структурних підрозділів Мінжитлокомунгоспу та Мінприроди). Виходячи із змісту зазначеного проекту, нове Агентство могло б, на наш погляд, повторити негативний досвід компанії «Укрекокомресурси», хоча, начебто, протиставлялося йому.

Будь-які спроби скористатися закордонним досвідом і створити фінансовий і організаційний механізм поводження з відходами та перенести його на вітчизняний ґрунт мають зважати на історичний досвід України щодо використання відходів як вторинних ресурсів, а також практику, напрацьовану вже в перехідний (ринковий) етап реформування економіки.

В цьому контексті перш за все слід брати до уваги систему збирання і заготовляння вторинної сировини, вибудовану за часи CPCP. У 90-і роки вона трансформувалася, пройшовши через механізм приватизування та орендування, і зараз досить успішно функціонує. Ми маємо на увазі передусім ВЕO «Укрвторма». На неї припадає домінуюча частка обсягів збираних і заготовлюваних відходів як вторинної сировини, зокрема налагоджена мережа пунктів заготовляння (охоплено 125 міст України). Потенціал цієї системи не можна вважати вичерпаним, на що треба зважати, формуючи й розвиваючи національну систему поводження з відходами.

Представники бізнесу неодноразово критикували діяльність компанії «Укрекокомресурси». Саме вони ініціювали розроблення проекту Закону України «Про упаковку та відходи упаковки» (2002 р.), який передбачав створення системи, близької до аналогічної у країнах Європейського союзу (табл. 2).

Таблиця 2

Порівняння чинного в Україні порядку поводження з відходами упаковки та порядку згідно з проектом закону «Про упаковку та відходи упаковки»

Проте проект досі не став законом. У січні 2008 р. подано новий проект цього закону, який також повернено на доопрацювання.

Цей законопроект має низку недоліків. Планові показники щодо утилізування відходів упаковки необхідно встановлювати по кожному виду пакувального матеріалу окремо, а не взагалі, як зазначено у проекті. Не передбачено конкретне розподілення відповідальності за збирання, сортування, переробляння відходів упаковки за джерелами фінансування. Незрозумілим залишається місце ВЕO «Укрвторма» в новій системі. Крім того, не відпрацьовано механізм взаємодії з місцевими органами влади.

Ще однією проблемою в сфері поводження з відходами упаковки є відсутність в Україні достовірної інформації щодо обсягів виробництва і використання тари та упаковки, а також стосовно кількості імпортованої та експортованої упаковки. Про основні тенденції щодо обсягів використання упаковки та формування відповідних ресурсів для утилізування можна судити з даних, які формують учасники системи. Зокрема таке оцінювання здійснює ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр "Упаковка"». За його даними загальний обсяг використаної упаковки щороку зростає. У 2006 р. він перевищив 3 млн т (табл. 3). У 2006 р. кількість використаної упаковки в Україні на одного мешканця дорівнювала 68,1 кг проти 63,7 кг у 2005 р., 58,7 кг у 2004 р. та 16,6 кг у 1990 р.

Taблиця 3

Використання упаковки в Україні у 2004–2006 рр.

Підсумовуючи, слід зазначити таке:

1) в Україні назріла необхідність створення державної системи поводження з відходами упаковки, яку треба інтегрувати в загальну систему поводження з відходами;

2) у рамках системи поводження з відходами упаковки необхідно чітко визначити межі відповідальності між виробниками та споживачами упаковки за збирання, сортування та утилізу-вання її відходів;

3) доцільно ініціювати введення державної статистичної звітності про утворення упаковки, а також про рециклінг відходів упаковки.

Packaging Waste in Context of Foreign and Home Experience

Makovetska Yu. M., Council for Productive Forces Study, National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine

The necessity of creating the packing waste management system in Ukraine basing upon foreign experience and praxis in utilization of secondary raw materials in Ukraine has been explained in this paper.

Сведения об авторах

Маковецька Юлія Михайлівна, аспірантка, пров. економіст, Рада по вивченню продуктивних сил України НАНУ, б-р. Т. Г. Шевченка, 60, к. 1105, Київ, 01032, Україна. Тел. (044) 238-08-22. E-mail

© Последние изменения внесены 09.11.09

© EcoInform