Про затвердження Правил охорони праці під час експлуатації хвостових і шламових господарств гірничорудних і нерудних підприємств

Відповідно до статті 28 Закону України «Про охорону праці» НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила охорони праці під час експлуатації хвостових і шламових господарств гірничорудних і нерудних підприємств, що додаються.

2. Вважати такими, що не застосовуються на території України, Правила безпеки при експлуатації хвостових і шламових господарств гірничорудних і нерудних підприємств, затверджені Державним комітетом СРСР з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості і з гірничого нагляду 22 грудня 1987 року.

3. Державній службі гірничого нагляду та промислової безпеки України у встановленому порядку:

1) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України;

2) внести наказ до Державного реєстру нормативно-правових актів з питань охорони праці.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

ПРАВИЛА
охорони праці під час експлуатації хвостових і шламових господарств гірничорудних і нерудних підприємств

І. Загальні положення

1.1. Ці Правила поширюються на всіх суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та організаційно-правової форми, які здійснюють діяльність, пов’язану з експлуатацією хвостових і шламових господарств гірничорудних і нерудних підприємств.

1.2. Ці Правила не поширюються на суб’єктів господарювання, діяльність яких пов’язана з експлуатацією споруд систем очищення стічних вод, систем транспортування і укладання зневоднених хвостів, хвостосховищ і шламосховищ з дамбами мерзлого типу.

1.3. Ці Правила встановлюють вимоги охорони праці під час експлуатації хвостових і шламових господарств гірничорудних і нерудних підприємств (далі - хвостові і шламові господарства).

1.4. Ці Правила є обов’язковими для роботодавців та працівників, які виконують роботи під час експлуатації хвостових і шламових господарств.

ІІ. Терміни та визначення понять

2.1. Терміни та визначення понять у цих Правилах вживаються в таких значеннях:

аварійна ємність - ємність, яка призначена для приймання пульпи при короткочасному виході з ладу основної системи гідротранспортування пульпи;

буферна ємність - ємність, призначена для постійного прийому низькоконсистентної пульпи із збагачувального підрозділу з подальшим перекачуванням її в хвостосховище земснарядами;

відстійний ставок - водоймище у хвостосховищі або шламонакопичувачі (інколи біля накопичувача), призначене для освітлення і накопичення технічної води, яка забирається водозабірними спорудами системи оборотного водопостачання;

вторинний відстійник - ставок, призначений для доосвітлення води, що скидається з відстійного ставка або згущувачів;

гідротранспортування - технологічний процес переміщення часток твердих відходів з потоком води;

дамба обвалування (вторинна дамба) - дамба, що відсипається з хвостів, шламів, привезеного ґрунту по зовнішньому контуру упорної призми для огородження ярусів намиву;

дамба розділяюча - дамба, що розділяє хвостосховище або шламонакопичувач на окремі частини (відсіки, секції, карти намивання);

дамба первинна - огороджувальна споруда, що зводиться до початку заповнення хвостосховища або шламонакопичувача;

зумпф - ємність для приймання і розподілення пульпи біля ґрунтового насоса;

карта намивання - ділянка намивного хвостосховища, на якій виконується намивання упорної призми;

консервація хвостосховища або шламонакопичувача - комплекс заходів, який забезпечує довготривале безпечне зберігання хвостів (шламів) у хвостосховищі або шламонакопичувачі після його заповнення або зміни строку експлуатації з різних причин;

концентрація пульпи - відношення в одиниці об’єму пульпи ваги твердих відходів до ваги пульпи;

небезпечна зона - частина місцевості, розташована біля низового укосу греблі або дамби, затоплення якої може мати катастрофічні наслідки;

обезводнення - видалення з водонасичених хвостів води до вологості, що дає змогу проводити їх розробку сухорийною технікою і транспортування механічним транспортом;

пляж - зона відкладання хвостів, розташована між огороджувальною дамбою і урізом води;

пульпа - суміш твердих відходів (хвостів, шламів) з водою;

пульповипуск - пристрій для випуску пульпи з пульпопроводу;

пульпопроводи - напірні, напірно-самопливні або самопливні трубопроводи, по яких транспортується пульпа;

пульпопроводи магістральні - пульпопроводи, по яких пульпа транспортується до хвостосховища або шламонакопичувача;

пульпопроводи розподільні - пульпопроводи, що прокладаються у межах хвостосховища або шламонакопичувача;

рівень води у хвостосховищі або шламонакопичувачі - відмітка дзеркала води у відстійному ставку;

система оборотного водопостачання - комплекс споруд, устаткування, водогонів для подачі на підприємство технологічної води (для повторного використання);

система очищення стічних вод - комплекс споруд і устаткування для знешкодження і видалення шкідливих речовин, що містяться в промислових стоках;

темна пора доби - частина доби від заходу сонця до сходу сонця відповідно до Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306;

устаткування хвостових і шламових господарств - пульпопроводи, установки та обладнання пульпонасосних станцій, технічні засоби, що застосовуються при експлуатації, аваріях і ремонтних роботах на хвостових і шламових господарствах;

фронт намивання - загальна ширина потоку пульпи, що розтікається на карті намивання з одночасно працюючих випусків;

хвости - відходи збагачення корисних копалин, які складаються з породи з включенням корисних компонентів, що не можуть бути вилучені при прийнятій технології збагачення;

хвостове господарство - комплекс систем (споруд, трубопроводів, комунікацій) для транспортування та складування хвостів і оборотного водопостачання підприємств;

хвостосховище - природна або штучна створена ємність для складування хвостів, які переміщуються з місць їх утворення переважно гідравлічним способом, і для освітлення води;

шлам - дисперсні тверді неорганічні відходи, які отримано в результаті технологічних процесів на металургійних, хімічних та інших виробництвах і які в суміші з водою мають текучу властивість;

шламове господарство - комплекс спеціальних гідротехнічних споруд та устаткування, які призначені для накопичення та тимчасового зберігання шламів;

шламонакопичувач - відкрита земельна ємність великих розмірів, призначена для накопичення та тимчасового зберігання шламів;

щільність часток пульпи - відношення маси сухих хвостів або шламів (за винятком маси води) до об’єму твердої частини хвостів або шламів, т/м-3;

ярус намивання - шар хвостів (шламів), які намиті з одного положення розподільних пульпопроводів.

2.2. Позначення та скорочення:

ГТС - гідротехнічні споруди;

ГДК - граничнодопустимі концентрації;

ГДС - граничнодопустимі стоки;

ДБН - державні будівельні норми України;

ІТП - інженерно-технічні працівники;

КВА - контрольно-вимірювальна апаратура;

НПАОП - нормативно-правовий акт з охорони праці;

ПЗР - планово-запобіжні ремонти;

ПЛАС - план локалізації і ліквідації аварійних ситуацій і аварій;

ПНС - пульпонасосні станції;

ПОР - проект організації робіт;

СЗЗ - санітарно-захисна зона;

СОВ - система оборотного водопостачання.

ІІІ. Загальні вимоги

3.1. Укладання хвостів необхідно проводити відповідно до щорічного плану намивання і заповнення хвостосховища, розробленого на підставі проекту будівництва або реконструкції хвостосховища та затвердженого роботодавцем.

3.2. Майданчик для влаштування хвостосховищ, санітарно-захисні та охоронні зони, а також чистота вод, що скидаються у відкриті водоймища, і чистота повітряного басейну в районі розташування хвостових і шламових господарств повинні відповідати вимогам чинних нормативно-правових актів. Виробничі та побутові приміщення, проїзди, проходи, зв’язок, сигналізація та освітлення повинні відповідати проектній документації, затвердженій в установленому порядку.

3.3. Механізми та устаткування хвостових і шламових господарств повинні бути справними, обладнаними справними гальмами, сигнальними та захисними пристроями від перевантажень, КВА відповідно до технічних умов їх експлуатації.

3.4. До об’єктів хвостових і шламових господарств: будівель, споруд, устаткування необхідно забезпечити під’їзд автотранспорту без перешкод у будь-яку пору року. Проходи до устаткування, яке розташоване всередині будівель, повинні бути вільними, незахаращеними, достатніми для безпечного ведення поточних та ремонтних робіт.

3.5. Хвостові і шламові господарства повинні мати технічні засоби зв’язку та сигналізації.

3.6. В операторському пункті хвостових і шламових господарств на панелі управління необхідно передбачити пристрої сигналізації аварійного відключення агрегатів насосних станцій, що працюють в автоматичному режимі без працівників.

3.7. Об’єкти хвостових і шламових господарств, що потребують цілодобового обслуговування, повинні мати стаціонарне електроосвітлення.

На випадок вимкнення електропостачання працівників, які працюють у темну пору доби, необхідно забезпечувати акумуляторними світильниками. Освітлення виробничих і адміністративно-побутових приміщень повинно відповідати вимогам чинних державних будівельних норм.

3.8. Пересування працівників, які виконують роботи у хвостових і шламових господарствах, необхідно здійснювати за призначеними для цього проходами, сходами і майданчиками. Пересування працівників по пульпопроводах забороняється. На дільниці хвостових і шламових господарств повинні бути схеми руху працівників, транспорту та під’їзних шляхів, затверджені уповноваженими посадовими особами, призначеними роботодавцем.

Роботодавець повинен забезпечити безпечну експлуатацію електроустаткування відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 09 січня 1998 року № 4, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 лютого 1998 року за № 93/2533 (далі - НПАОП 40.1-1.21-98).

3.9. Ремонт споруд, мереж і устаткування необхідно проводити за щорічними графіками ПЗР цих споруд, мереж і устаткування, які складені на підставі проекту хвостосховища та затверджені роботодавцем.

3.10. Роботодавець розробляє та затверджує інструкції з охорони праці відповідно до вимог Положення про розробку інструкцій з охорони праці, затвердженого наказом Комітету по нагляду за охороною праці Міністерства праці та соціальної політики України від 29 січня 1998 року № 9, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 квітня 1998 року за № 226/2666 (НПАОП 0.00-4.15-98).

3.11. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці посадових осіб та працівників повинні проводитися відповідно до вимог Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 231/10511 (далі - НПАОП 0.00-4.12-05).

3.12. Роботодавець з урахуванням специфіки виробництва повинен розробити та затвердити перелік робіт з підвищеною небезпекою, для проведення яких потрібні спеціальне навчання і щорічна перевірка знань з питань охорони праці, відповідно до вимог Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26 січня 2005 року № 15, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 лютого 2005 року за № 232/10512 (далі - НПАОП 0.00-2.01-05).

Працівники та посадові особи, які не пройшли навчання і перевірку знань з охорони праці у встановленому порядку, до виконання робіт не допускаються.

3.13. Роботодавець організовує проведення попереднього (під час прийняття на роботу) та періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників певних категорій відповідно до вимог Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 21 травня 2007 року № 246, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 липня 2007 року за № 846/14113.

3.14. Забороняється залучення жінок до робіт відповідно до Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 року № 256, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 1994 року за № 51/260.

Підіймання та переміщення важких речей жінками здійснюються з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 10 грудня 1993 року № 241, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 22 грудня 1993 року за № 194.

3.15. Забороняється залучення неповнолітніх до робіт відповідно до Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 року № 46, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 липня 1994 року за № 176/385.

Підіймання та переміщення важких речей неповнолітніми здійснюються з дотриманням вимог Граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 березня 1996 року № 59, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 16 квітня 1996 року за № 183/1208.

3.16. Всі роботи з підвищеною небезпекою повинні виконуватися тільки за письмовим нарядом. Перелік посадових осіб та працівників, які мають право видавати наряди, повинен затверджуватися наказом роботодавця.

3.17. При виконанні робіт на хвостових і шламових господарствах технологічні процеси та устаткування, які шкідливо впливають на здоров’я працівників, повинні відповідати нормам «Санитарных правил организации технологических процессов и гигиенических требований к производственному оборудованию СП 1042-73», затверджених Головним санітарним лікарем СРСР від 04 квітня 1973 року № 1042-73 (СП 1042-73).

3.18. Рівень шуму на робочих місцях повинен відповідати нормам, установленим Санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 37 (ДСН 3.3.6.037-99).

3.19. Рівень вібрації на робочих місцях не повинен перевищувати норм, установлених Державними санітарними нормами виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затвердженими постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 39.

3.20. Параметри мікроклімату в межах робочої зони повинні відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01 грудня 1999 року № 42 (ДСН 3.3.6.042-99).

3.21. Напруженість електромагнітного поля промислової частоти не повинна перевищувати значень, визначених Державними санітарними нормами і правилами при роботі з джерелами електромагнітних полів, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18 грудня 2002 року № 476, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 13 березня 2003 року за 203/7524 (ДСН 3.3.6.096-2002).

3.22. Вміст шкідливих хімічних речовин в повітрі робочої зони працівників не повинен перевищувати значень, встановлених в «Общих санитарно-гигиенических требованиях к воздуху рабочей зоны» (ГОСТ ССБТ. 12.1.005-88), «Предельно-допустимых концентрациях (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны» (СН 4617-88).

3.23. Роботодавець повинен забезпечити працівників засобами індивідуального захисту відповідно до вимог Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту, затвердженого наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 24 березня 2008 року № 53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 травня 2008 року за № 446/15137 (далі - НПАОП 0.00-4.01-08).

3.24. Працівники, які виконують роботи, пов’язані з експлуатацією хвостових і шламових господарств, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту відповідно до Норм безплатної видачі спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту працівникам гірничодобувної промисловості, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21 серпня 2008 року № 184, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10 вересня 2008 року за № 832/15523 (далі - НПАОП 0.00-3.10-08).

3.25. Роботодавець повинен розробити і затвердити ПЛАС відповідно до вимог Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки».

3.26. Роботодавець організовує проведення розслідування і облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до вимог Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232.

3.27. На хвостових і шламових господарствах контрольний огляд ГТС проводиться не рідше ніж два рази на рік відповідними працівниками, які входять до складу комісії, що створена за рішенням роботодавця.

Контрольні огляди проводяться навесні перед паводком з метою перевірки стану готовності ГТС до безпечної експлуатації в паводковий період та восени з метою перевірки стану та підготовки ГТС до безпечної експлуатації в осінньо-зимовий період.

ІV. Вимоги безпеки під час експлуатації системи гідравлічного транспортування хвостів

1. Загальні вимоги

1.1. Для безпечної експлуатації системи гідротранспорту хвостів необхідно здійснювати регулярний контроль за основними технологічними параметрами, передбаченими проектом хвостосховища:

визначення характеристик пульпи, що транспортується;

визначення і аналіз параметрів режиму роботи системи;

своєчасність виконання профілактичних заходів із запобігання порушенням у роботі системи (профілактика зносу, замулювання, гідроударів);

виконання планів планово-попереджувальних ремонтів споруд і устаткування.

1.2. Скидання із збагачувальних фабрик об’ємів пульпи, що перевищують пропускну спроможність системи і можуть призводити до постійних технологічних переливів в аварійну ємність, не допускається.

2. Вимоги безпеки під час експлуатації пульпонасосних станцій

2.1. У приміщенні ПНС необхідно вивішувати затверджену роботодавцем спільну схему насосного, енергетичного та іншого устаткування станції, трубопроводів та їх перемикань із зазначенням стаціонарних номерів всіх агрегатів і запірно-регулюючої арматури на підставі проекту хвостосховища.

2.2. На стінах у межах ремонтних майданчиків необхідно вивішувати схеми строповки, які складені відповідними працівниками та затверджені роботодавцем, основного устаткування і вантажів, які передбачені умовами експлуатації ПНС.

2.3. Рухомі частини ґрунтових і водяних насосів, електродвигунів, машин та іншого устаткування мають бути огороджені.

2.4. Необхідно щодня перевіряти справність сигналізації для оповіщення про аварійне відключення насосів, переповнення хвостових і дренажних зумпфів і лотків відповідним працівникам ПНС, на яких покладено виконання цих функцій наказом роботодавця.

2.5. Ґрунтовий насос запускається у разі, якщо справне устаткування та не проводяться ремонтні роботи на трасі пульпопроводу.

2.6. Після монтажу та капітального ремонту гідромеханічне устаткування перед пуском в експлуатацію необхідно випробувати на міцність і герметичність методом гідравлічних випробувань.

2.7. Дренажна система ПНС (лотки, зумпфи, дренажні колектори, аварійний випуск) повинна мати доступ для огляду і очищення та утримуватися в робочому стані. Скупчення в ній сторонніх предметів і твердих осадів забороняється.

2.8. У ПНС необхідно забезпечувати подачу води для промивки всмоктуючих патрубків і пульпопроводів.

2.9. Електродвигуни дренажних і аварійних насосів необхідно забезпечувати основним та резервним живленням.

2.10. Пульпонасосні станції повинні забезпечувати подачу пульпи з розрахунковими параметрами витрат, гранулометричного складу, консистенції на кожному із встановлених в них ґрунтових насосів.

2.11. Розміщення устаткування і розводка інженерних мереж у ПНС повинні бути виконані таким чином, щоб розрив напірних водоводів і пульпопроводів не впливав на роботу електродвигунів ґрунтових насосів і щитів управління.

2.12. Звукова та світлова сигналізація про аварійне відключення насосів, переповнення хвостових і дренажних лотків і зумпфів, підтоплення насосної, зняття напруги повинна утримуватись в належному технічному стані.

2.13. Телефони диспетчерського зв’язку, які встановлені в ПНС і насосних станція водопостачання в приміщеннях оперативного контролю та управління, повинні бути зблоковані із засобами оповіщення, що встановлені в машинних залах.

2.14. У разі відключення електроенергії система освітлення приміщень і території ПНС повинна негайно підключатися до аварійного джерела електропостачання.

3. Вимоги безпеки під час експлуатації аварійних і буферних ємностей

3.1. Аварійні і буферні ємності і їх устаткування повинні знаходитися в справному технічному стані, а рівень заповнення їх водою і хвостами не перевищувати мінімального рівня, що передбачений проектом хвостосховища.

3.2. Скидання в аварійну ємність частини витрати пульпи, що надходить до ПНС, забороняється.

3.3. ПНС повинні мати мобільний зв’язок з земснарядами, що працюють у хвостовому господарстві.

3.4. Під час застосування у хвостових і шламових господарствах плавучих земснарядів необхідно дотримуватись вимог Правил охорони праці під час розробки родовищ корисних копалин відкритим способом, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 березня 2010 року № 61, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 03 червня 2010 року за № 356/17651 (далі - НПАОП 0.00-1.24-10).

3.5. Забороняється встановлювати зворотні клапани і протиударні засоби на земснарядах і плавучих пульпопроводах.

4. Вимоги під час експлуатації пульпопроводів і трубопровідної арматури

4.1. Траса пульпопроводів повинна бути доступною для обслуговування працівниками із застосуванням автотранспортної спеціалізованої техніки.

4.2. На трубах і лотках пульпопроводів повинен бути нанесений пікетаж траси відповідно до проекту хвостосховища.

4.3. Використання резервного пульпопроводу не за призначенням забороняється. Необхідно щомісяця перевіряти справність резервного пульпопроводу та можливість його експлуатації з урахуванням технологічних, кліматичних та інших чинників, що склалися на момент перевірки, згідно з технічною документацією на експлуатацію пульпопроводів.

4.4. Випуски для спорожнення пульпопроводів по трасі та їх запірна арматура повинні бути справними, а ємність для прийому пульпи під час спорожнення пульпопроводів - мати вільний об’єм, визначений проектною документацією, затвердженою в установленому порядку.

4.5. Самоточні пульпопроводи (лотки), які відводять згущену пульпу від згущувачів в пульпонасосну станцію, повинні мати ухили, що виключають їх зашламованість і запресовку.

4.6. Проходи, пристрої для вентиляції, аварійне освітлення, монтажні люки в перекритті та підйомно-транспортні засоби для проведення ремонту і заміни пульпопроводів, які розташовані в підземних камерах та галереях, повинні підлягати періодичному огляду і підтримуватися у справному стані.

4.7. Під час експлуатації пульпопроводів необхідно:

здійснювати контроль за тиском в пульпопроводах і, у разі його підвищення понад номінальне значення, негайно виявляти і усувати причини такого перевищення;

у зимову пору року контролювати температуру пульпи на виході зі збагачувальної фабрики;

не допускати перевищення в лотках заданого в проекті рівня потоку пульпи;

періодично контролювати ступінь зносу стінок пульпопроводів і стан футерування, своєчасно здійснювати поворот труб, їх ремонт або заміну;

вживати заходів із запобігання протіканню пульпи з пульпопроводів;

регулярно очищати від снігу, льоду, наносів естакади пульпопроводів, не допускати обмерзання пульпопроводів на естакадах; восени і весною перед таненням снігу очищати водопропускні труби під насипами по трасі пульпопроводів, кювети і нагірні канави;

своєчасно проводити ремонт полотна траси і рихтування пульпопроводів у місцях деформації основи, а також ремонт доріг і під’їздів до пульпопроводів;

не допускати замулювання пульпопроводів і утворення крижаних пробок;

не рідше ніж один раз на рік проводити ревізію трубопровідної арматури, протиударних засобів і зворотних клапанів;

стежити за станом компенсаторів і нерухомих опор по трасі пульпопроводів, у разі необхідності їх ремонтувати.

4.8. Під час експлуатації безнапірних пульпопроводів не допускати перевищення рівня потоку пульпи та своєчасно проводити нарощування стінок і ремонт лотків.

4.9. У разі виявлення під пульпопроводами деформацій підмурків (обвали, просідання), які можуть призвести до розриву пульпопроводів, необхідно вживати заходи з їх усунення.

4.10. Під час експлуатації пульпопроводів, що мають трубопровідну арматуру та протиударні пристрої, необхідно:

ремонтувати або замінювати несправні засувки та зворотні клапани;

своєчасно проводити ревізії та ремонт протиударних пристроїв;

не допускати швидкого закриття засувок на кінцевих ділянках.

4.11. Забороняється проводити роботи (зварювання, свердління), пов’язані з ремонтом пульпопроводів і арматури, якщо пульпопроводи та арматура перебувають під тиском.

4.12. Під час включення пульпопроводу в роботу після ремонту працівники, які відповідають за його експлуатацію, повинні оглянути його по всій трасі.

4.13. Розташування експлуатаційних доріг до діючих пульпопроводів повинно забезпечувати можливість виконання монтажних робіт, пов’язаних з перекладанням ділянок пульпопроводів.

4.14. У місцях перетину пульпопроводів з ЛЕП необхідно:

контролювати наявність та справність захисного козирка на пульпопроводі для захисту ЛЕП від короткого замикання струменем пульпи у разі утворення свища або розриву труби;

контролювати наявність та справність сітчастої огорожі над пульпопроводом на випадок обриву електричного дроту та перевіряти її заземлення.

4.15. Система спорожнення пульпопроводів не повинна забруднювати місцевість, поверхневі водоймища і підземні водні джерела.

4.16. У разі відкладення мінеральних осадів необхідно вживати заходи із запобігання заростанню водоводів і запірної арматури.

V. Вимоги безпеки під час експлуатації хвостосховищ, шламосховищ та відстійних ставків

1. Загальні вимоги

1.1. Для безпечної експлуатації хвостосховищ і шламосховищ незалежно від їх типу необхідно:

укладати хвости та шлами відповідно до щорічного плану намивання хвостосховища, дотримуватися схеми заповнення, способу випуску пульпи, технології укладання хвостів та інтенсивності намиву, які передбачені проектною документацією, затвердженою в установленому порядку;

підтримувати у хвостосховищах та шламосховищах проектний об'єм води;

проводити щозмінний контроль стану споруд і запобігати перевищенню проектних критеріїв;

своєчасно виконувати ремонтні роботи і заходи з усунення порушень у режимі роботи хвостосховища та його споруд;

своєчасно виконувати відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачені природоохоронні заходи.

1.2. Скидання води з хвостосховища в природні водоймища необхідно здійснювати відповідно до затвердженого дозволу з доданим пакетом проектів ГДС згідно з Порядком погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 321.

1.3. Забороняється експлуатація хвостосховища за відсутності запасу матеріалів, інструментів, інвентарю, передбачених затвердженим роботодавцем ПЛАС.

1.4. Забороняється переміщення територією хвостосховища стороннім особам, купання у відстійних ставках, використання води зі ставка для господарсько-питних цілей і водопою тварин.

Для позначення небезпечних зон навколо хвостосховищ та у місцях під’їздів і можливих підходів необхідно встановлювати відповідні попереджувальні знаки, які повинні відповідати вимогам Технічного регламенту знаків безпеки і захисту здоров’я працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 листопада 2009 року № 1262.

1.5. Використання гребеня і берм дамб для регулярного проїзду автотранспорту і будівельних машин забороняється, за виключенням випадків, передбачених проектом хвостосховища.

1.6. Можливість та умови проведення вибухових робіт у районі розташування хвостосховищ визначаються проектом вибухових робіт, затвердженим у порядку, встановленому відповідно до вимог Порядку затвердження проектно-технічної документації на ведення підривних робіт, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 12 червня 2014 року № 425, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 серпня 2014 року за № 914/25691 (НПАОП 0.00-6.17-14).

1.7. Огороджувальні дамби та греблі, канали, дренажі, тунелі і розподільні пульпопроводи повинні мати інформаційні знаки, що відзначають попікетно довжину споруд, а також місця їх перетину з прихованими під землею або під водою комунікаціями (кабелі, водоводи).

1.8. Відстійники та згущувачі необхідно обладнувати (оснащати) пристроями або механізмами для їх очищення та промивання у разі зашламованості, що виключають застосування ручної праці та пошкодження конструкцій.

1.9. Роботодавець, який експлуатує об’єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, повинен отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами відповідно до вимог Порядку проведення та оплати робіт, пов’язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 302.

1.10. У процесі експлуатації хвостосховища та під час нарощування огороджувальних дамб не допускається зрізання ґрунту, влаштування кар’єрів і котлованів у нижньому б’єфі і на низовому укосі дамби, а також за межами карт намивання хвостосховищ.

1.11. У відстійному ставку в зручному для спостереження місці повинна бути встановлена водомірна рейка з матеріалу, що не деформується, для спостереження за рівнем води у хвостосховищі. Рейки необхідно встановлювати незалежно від наявності приладів дистанційного контролю за рівнем води.

1.12. Перевищення гребеня дамби відстійних ставків наливних хвостосховищ або гребня намивної дамби намивних хвостосховищ над рівнем води повинно прийматися відповідно до проекту, але бути не менше ніж 1,5 м, а в відстійних ставках шламосховищ глиноземних шламів - не менше ніж 1,0 м.

1.13. Під час випуску пульпи на пляж перевищення гребеня первинної дамби і дамб обвалування над пляжем повинно бути не менше діаметра пульповипуска, але бути не менше ніж 0,5 м.

1.14. Плавучі засоби, що є на хвостосховищі, повинні бути справними, мати напис із зазначенням вантажопідйомності, а на борту мати рятувальне спорядження (рятувальні круги, пеньковий канат та черпаки для вичерпування води).

До експлуатації плавучих засобів необхідно допускати працівників, які пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.

Роботи на воді необхідно виконувати за нарядом-допуском.

1.15. Дамби (греблі), по яких проходять напірні пульпопроводи, під час намивання їх картовим способом необхідно обладнувати стаціонарними або пересувними джерелами освітлення.

1.16. В зимову пору року забороняється без попереднього випробування ходити по льоду відстійного ставка, а також по недостатньо замерзлих відкладеннях хвостів. Ходити по льоду товщиною менше ніж 10 см та під час потепління забороняється.

До початку роботи або переправи по льоду необхідно проводити вимірювання товщини льоду. Відстань між сусідніми лунками в намічених створах повинна бути в межах 10 м. Промірочні лунки необхідно позначати віхами.

1.17. Організацію переправ і пересування працівників по льоду необхідно проводити відповідно до наряду-допуску у присутності відповідного керівника робіт. Наряд-допуск складається за формою, затвердженою роботодавцем підприємства, і повинен враховувати товщину льоду, масу навантаження, відстань між працівниками, що переправляються. Значення даних для пересування працівників та організації переправ по льоду наведено у додатку, що додається.

2. Вимоги безпеки під час експлуатації дамб і гребель хвостосховищ

2.1. Черговість і послідовність відсипання розкривних порід у різні зони профілю дамби необхідно здійснювати відповідно до технології заповнення хвостосховищ. Відсипання необхідно проводити з дотриманням вимог НПАОП 0.00-1.24-10.

2.2. Течу з розподільних систем пульпопроводів, прокладених по дамбі, необхідно негайно усувати. Під час промивки та спорожнення пульпопроводів випуск пульпи і води на низовий укіс дамби забороняється.

2.3. У разі появи на бермах і гребенях дамби просідань, що перевищують величини, задані проектом хвостосховища, поздовжніх або поперечних тріщин, часткового сповзання укосів скидання пульпи на цій дільниці необхідно припинити.

2.4. Місцеві просідання дамб, що можуть призвести до переливу води через гребінь, необхідно негайно закладати ґрунтом, з якого відсипана дамба. Щільність ґрунту в закладенні повинна бути не нижче від щільності ґрунту відсипаної дамби.

2.5. У разі порушення цілісності тіла дамб, значних обвалів укосів або деформацій, що призводять до загрози прориву та розтікання води та хвостів з хвостосховища, скидання пульпи в нього повинно бути негайно припинено, рівень води знижений до мінімально можливої відмітки та виконані заходи згідно з затвердженим роботодавцем ПЛАС. Подальше укладання хвостів допускається після повного завершення ремонтних робіт.

2.6. У випадках, коли спостерігається підйом рівня води в п’єзометрах вище за проектну відмітку, що може привести до аварійного стану хвостосховища, припиняється намив даної ділянки хвостосховища до прийняття відповідного технічно обґрунтованого рішення щодо подальшої експлуатації дамби.

2.7. Ділянки закритого трубчастого дренажу, в яких спостерігається підпір води, підлягають негайній ревізії. Якщо під час ревізії з’ясовано, що труба і випуск дренажу не забиті сторонніми предметами, необхідно провести реконструкцію існуючого або будівництво додаткового дренажу.

2.8. Якщо під час дотримання заданих у проекті технології намивання і довжини надводного пляжу спостерігається просочування фільтраційних вод на низовий укіс греблі, необхідно звернутися до організації, що розробила проект будівництва хвостосховища, для надання відповідних рекомендацій щодо усунення даного явища.

2.9. У разі виявлення винесення частинок ґрунту з фільтраційною водою на низовому укосі (суфозії) роботи з намивання на цій ділянці повинні бути негайно припинені. Усунення даного явища має виконуватися з урахуванням рекомендацій організації, що розробила проект будівництва хвостосховища.

2.10. Довжина випусків для скидання залишкових обсягів пульпи повинна виключати можливість відкладення дрібнодисперсних хвостів у межах заданої проектом довжини надводного пляжу.

2.11. Укладання хвостів, що перекачуються з аварійної ємності в масив упорної призми, не допускається без узгодження з проектною організацією, що розробила проект хвостосховища.

2.12. Під час намиву хвостосховища необхідно постійно підтримувати відстійний ставок у заданому проектом будівництва хвостосховища контурі.

2.13. Намивання в дамбу хвостів з крупністю менше, ніж проектна забороняється.

2.14. Роботи, пов’язані з виїмкою хвостів пляжної зони, дозволяється проводити в допустимих межах i на визначену глибину. Утворення на пляжі ям і ділянок із ухилом у бік дамби не допускається.

2.15. У намивних накопичувачах на малопроникних основах з первинними дамбами з малопроникних ґрунтів повинен бути передбачений дренаж 1-го ярусу дамби обвалування.

2.16. При середньодобовій температурі зовнішнього повітряного середовища нижчій за мінус 5 °С намивання хвостів дозволяється лише відповідно до технології зимового намиву, передбаченої проектною документацією хвостосховища, що затверджена в установленому порядку.

2.17. Укладання хвостів на ділянках зимового намивання дозволяється проводити після повного відтанення намитого шару або відповідно до заходів безпеки під час зимового намивання, наведених в проекті хвостосховища.

2.18. Капітальний ремонт або реконструкція дамб та гребель здійснюється тільки за проектною документацією.

2.19. Встановлення кранів, завантаження, розвантаження, транспортування вихідних матеріалів, готової продукції необхідно виконувати відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 18 червня 2007 року № 132, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09 липня 2007 року за № 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07).

2.20. Під час роботи на укосах гребель і дамб необхідно вживати заходи безпеки проти ковзання і падіння працівників (драбини та запобіжні пояси).

2.21. Під час подавання на укіс каменю, колод та інших елементів кріплення з гребеня дамби забороняється перебування працівників у зоні можливого падіння матеріалів.

2.22. В зимовий період перед початком ремонтних робіт на дамбі робочі місця необхідно очищати від снігу та льоду.

3. Вимоги безпеки під час експлуатації водоприймальних і водоскидних споруд хвостосховищ і шламосховищ

3.1. Для забезпечення безпечної експлуатації водозабірних і водоскидних споруд необхідно:

своєчасно нарощувати поріг водозливу шляхом встановлення у водоприймальні отвори шандор або бетонування порогу;

підтримувати у водозаборів задану проектом глибину води і напір над порогом водозливу;

своєчасно проводити нарощування порогу водозливу у водоприймальних вікнах колодязів і камер, не допускати потрапляння в них сторонніх предметів, пульпи і хвостів;

систематично контролювати якість води в точках її скидання;

забезпечувати пропуск побутових і паводкових надходжень води, передбачених проектом хвостосховища або шламосховища;

підтримувати споруди в технічно справному стані.

3.2. Водоприймальні вікна колодязів, камер і сифонових водоприймачів необхідно захищати від потрапляння в них сторонніх предметів.

3.3. Заповнення бетоном міжшандорного простору в процесі експлуатації водозабірних і водоскидних колодязів проводиться з майданчиків або інших пристроїв, що забезпечують безпечне ведення робіт. Технологія бетонування повинна відповідати проекту хвостосховища.

3.4. Вхід на службовий міст, що сполучає водозабірний колодязь з берегом, необхідно обладнувати огорожею з воротами, що закриваються. Доступ на міст сторонніх осіб заборонено.

3.5. На хвостосховищах, де колодязі не сполучені з берегом службовим мостом, необхідно передбачати засоби, що забезпечують доступ працівників до колодязя, доставку шандор і ремонтних матеріалів у будь-яку пору року.

3.6. Безпосередньо біля водоприймального колодязя (лотка) необхідно передбачити аварійний запас шандор у кількості, необхідній для перекриття кожного отвору на 0,5 м вище за рівень води в хвостосховищі.

3.7. Закриття водоприймальних отворів шандорами необхідно виконувати за наявності технічної документації: виконавчих схем, паспортів на шандори і бетон.

3.8. Під час установлення шандор в робоче положення з плавучих засобів працівників необхідно забезпечувати прив’язними страхувальними ременями і рятувальними жилетами.

3.9. Перекриття водоприймальних отворів колодязів необхідно проводити послідовною установкою кожної шандори в робоче положення з одночасною герметизацією стиків і швів. Одночасна установка декількох шандор не допускається.

3.10. Для захисту водоприймального колодязя від дії льоду довкола нього влаштовуються ополонки шириною не менше ніж 1,5 м.

3.11. Забороняється експлуатувати колодязі та лотки, якщо висота неомоноліченої частини шандор і напору на порозі водозливу більше визначених проектом хвостосховища.

3.12. Після закінчення строку експлуатації водоприймальні колодязі, лотки, донні водовипуски і водоскидні колектори необхідно згідно з проектом хвостосховища затампоновувати.

3.13. Водовідвідні канали необхідно захищати від потрапляння в них сторонніх предметів і ґрунту. Берми каналів, що примикають до косогору, необхідно регулярно очищувати від осипань.

3.14. Водоприймальні колодязі колектора освітлених вод повинні мати сходи для спуску та підйому працівників і бути огороджені ґратами та плавучими понтонами для запобігання потраплянню в них сторонніх предметів і забезпечення робіт з установки шандор. Майданчики понтонів необхідно огороджувати поруччям.

3.15. Огляд і ремонт водоприймальних і водоскидних споруд необхідно здійснювати за нарядом-допуском.

3.16. Під час огляду, технічного обслуговування і ремонту колодязів, не сполучених з греблею або берегом мостом, працівників, які виконують ці роботи, необхідно забезпечувати засобами мобільного зв’язку.

3.17. Перед спуском працівників у колодязь або колектор необхідно перевірити склад повітря в них газоаналізатором. Біля колодязя або колектора необхідно вивішувати попереджувальні плакати про перебування в них працівників.

3.18. Спуск працівника у водоприймальні та дренажні колодязі дозволяється у тому випадку, коли на поверхні біля колодязя перебувають двоє працiвникiв, що мають необхідні рятувальні засоби.

3.19. Під час спуску працівників в колодязь необхідно використовувати засоби індивідуального захисту відповідно до вимог НПАОП 0.00-3.10-08.

3.20. Уздовж лоткового водозабору необхідно влаштовувати сходи. Якщо ширина лотка більше ніж 2 м, сходи повинні бути з обох сторін.

3.21. Промірювальні роботи з човна необхідно проводити в рятувальних жилетах бригадою в складі не менше двох працiвникiв.

Під час промірювання глибин лотом вручну забороняється ставати на борти або лавки човна і перегинатися за борт. Забороняється намотувати на руку вільний кінець лотліня. У разі використання лота масою більше ніж 10 кг повинна застосовуватися лебідка для його опускання та підіймання.

3.22. Ширина містків і трапів для переходу працівників з берега на понтон та інші наплавні споруди повинна бути не менше ніж 1 м. Трапи та перехідні містки необхідно обладнувати з обох сторін поруччям.

3.23. Безнапірні тунелі повинні періодично очищатися від наносів. Пошкоджені місця облицювання необхідно своєчасно відновлювати, а вивалені камені в необлицьованих тунелях - прибирати.

3.24. Тунелі необхідно оглядати не рідше двох разів на рік.

3.25. Не пізніше ніж за місяць до початку повені або зливових паводків необхідно організувати комісію на чолі з працівником або посадовою особою, яка відповідає за експлуатацію ГТС, і розробити заходи з безпечного пропуску паводку, які повинні бути виконані не пізніше ніж за 15 днів до передбачуваного початку паводку.

3.26. Працівники аварійних бригад, які будуть виконувати роботи під час приймання і пропускання паводку, повинні пройти інструктаж та навчання відповідно до вимог НПАОП 0.00-4.12-05.

3.27. Під час пропуску паводку запроваджується цілодобове спостереження за рівнем води в хвостосховищі і проходженням води через водоскидні споруди, за їх станом і станом дамби.

3.28. Після пропуску паводку аварійний водоскидний канал необхідно відгородити від хвостосховища водонепроникною перемичкою та спорожнити акумулюючі ємності. Всі гідротехнічні споруди необхідно оглянути, а виявлені пошкодження - усунути.

4. Вимоги безпеки під час зимового намиву хвостосховища

4.1. Зимове намивання хвостосховищ повинне проводитися за проектом зимового намиву для виключення замерзання потоку пульпи в межах упорних призм та акумуляції води в перехідній зоні у вигляді замитого льоду, що призводить до втрати ємності хвостосховища, або води у вигляді намороженого на пляж льоду в обсязі, що призводить до аварійного переповнення відстійного ставка в період весняного відтавання.

4.2. На період експлуатації хвостосховищ у зимову пору року необхiдно проводити спороження пульпопроводів, що не використовуються під час зимового намиву.

4.3. На період зимового намивання не допускати протікання розподільчих пульпопроводів і утворення намерзання.

4.4. Необхідно оцінювати вплив наслідків технології зимового намивання на стійкість захисних дамб і їх фільтраційну міцність методом візуальних та інструментальних спостережень.

4.5. На весь період експлуатації хвостосховищ у зимову пору року необхідно складати графіки роботи пульповипусків, які враховують значення температури, питомої теплоємності, питомої витрати, консистенції, гранулометричного складу хвостів (середній діаметр завислих частинок), щільності мінеральної частини хвостів, що затверджуються роботодавцем або призначеними ним відповідальними працівниками.

4.6. На період зимового намивання повинна бути складена схема установки КВА і розроблено графік проведення контрольних спостережень на картах (ділянках), яка затверджена вiдповiдними працiвниками.

5. Контроль і спостереження за безпечним станом хвостосховищ і шламосховищ та вимоги безпеки під час їх проведення

5.1. Натурні спостереження на хвостосховищах і шламосховищах повинні включати візуальні та інструментальні спостереження.